Форма випуску Авелокс. Авелокс таблетки - інструкція із застосування. Побічні ефекти Авелокс ®

Авелокс: інструкція із застосування та відгуки

Авелокс є антибактеріальним препаратом групи фторхінолонів, що надає бактерицидну дію.

Форма випуску та склад

Авелокс випускається у формі таблеток, покритих оболонкою, та розчину для інфузій.

Активна речовина – моксифлоксацин: у 1 таблетці та 250 мл розчину – 400 мг.

Допоміжні речовини таблеток: лактози моногідрат, мікрокристалічна целюлоза, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, заліза оксид жовтий, макрогол 4000, діоксид титану.

Допоміжні компоненти розчину: хлористоводнева кислота 1М, натрію хлорид, розчин гідроксиду натрію 2М, вода для ін'єкцій.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Моксифлоксацин (хімічна назва – 8-метоксифторхінолон) є бактерицидним антибактеріальним засобом широкого спектрудії. Його бактерицидний ефект обумовлений тим, що він є інгібітором бактеріальних топоізомераз II і IV. Це спричиняє порушення процесів транскрипції, репарації та реплікації біосинтезу ДНК мікробних клітин і, як наслідок, призводить до загибелі останніх.

Мінімальні бактерицидні концентрації моксифлоксацину в основному можна порівняти з мінімальними інгібуючими концентраціями. Антибактеріальна активність Авелокса не визначається механізмами, що провокують розвиток резистентності до тетрациклінів, пеніцилінів, макролідів, аміноглікозидів та цефалоспоринів. Перехресна стійкість між даними групами антибактеріальних лікарських засобів та моксифлоксацином не виявлена. Випадки плазмідної стійкості на даний момент не зареєстровані. Загальна частота виникнення стійкості вкрай незначна (10 -7 ‒10 -10).

Стійкість до Авелоксу розвивається протягом тривалого часу за допомогою множинних мутацій.

Багаторазова дія активного компонента Авелокса в концентраціях, що не досягають значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), призводить лише до незначного підвищення МІК.

Трапляються випадки перехресної резистентності до хінолонів. Однак деякі стійкі до інших хінолонів анаеробні та грампозитивні мікроорганізми демонструють чутливість до моксифлоксацину.

Встановлено, що додавання молекулярну структуру моксифлоксацину метоксигрупи, локалізованої в положенні С8, підвищує його активність і перешкоджає утворенню стійких мутантних штамів грампозитивних бактерій.

Приєднання біциклоамінової групи до молекули в положенні С7 запобігає формуванню активного ефлюксу та механізму резистентності до фторхінолонів.

Моксифлоксацин in vitro проявляє активність щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних бактерій, анаеробів, атипових та кислотостійких мікроорганізмів (наприклад, Legionella spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp.), а також мікроорганізмів, стійких до макролідних антибіотиків.

На даний момент відомо про два дослідження за участю добровольців, у яких вивчалися зміни мікрофлори кишечника після прийому моксифлоксацину внутрішньо. Вони спостерігалося зменшення концентрацій Klebsiella spp., Escherichia coli, Enterococcus spp., Bacteroides vulgates, Bacillus spp., і навіть анаеробів Peptostreptococcus spp., Eubacterium spp., Bifidobacterium spp. Ці зміни мали оборотний характер протягом двох тижнів. Токсину Clostridium difficile не було виявлено.

In vitro моксифлоксацин демонструє високу антибактеріальну активність по відношенню до наступних мікроорганізмів:

  • грампозитивні бактерії: Gardnerella vaginalis, чутливі до метициліну штами коагулазонегативних стафілококів (S. simulans, S. cohnii, S. saprophyticus, S. epidermidis, S. hominis, S. haemolyticus), Staphylococcus aureus [включаючи штами, резистентні до пеніциліну, та штами, що мають множинну резистентність до антибіотиків, а також штами, що виявляють стійкість до двох або більше антибіотиків, до яких відносяться триметоприм/сульфаметоксазол, пеніцилін (МІК понад 2 мкг/цикл) покоління (наприклад, цефуроксим), макроліди], Streptococcus dysgalactiae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes групи А, група Streptococcus viridans (S. constellatus, S. viridans, S. thermophilus, S. mutans, S. S. mitis), група Streptococcus milleri (S. intermedins, S. constellatus, S. anginosus);
  • грамнегативні бактерії: Proteus vulgaris, Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus influenzaе (у тому числі штами, що синтезують і не синтезують β-лактамази), Acinetobacter baumannii, Moraxella catarrhalis (включаючи штами,
  • анаеробні мікроорганізми: Propionibacterium spp., Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyromonas spp.;
  • атипові мікроорганізми: Coxiella burnetii, Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma genitalium, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae.

Помірно чутливими до моксифлоксацину є такі мікроорганізми:

  • грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium, Enterococcus avium, Enterococcus faecalis (виключно штами, сенситивні до гентаміцину та ванкоміцину);
  • грамнегативні бактерії: Providencia spp. (P. stuartii, P. rettgeri), Escherichia coli, Neisseria gonorrhoeae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Proteus mirabilis, Enterobacter spp. (E. sakazakii, E. intermedius, E. aerogenes), Enterobacter cloacae, Stenotrophomonas maltophilia, Burkholderia cepacia, Pseudomonas fluorescens, Pantoea agglomerans;
  • анаеробні мікроорганізми: Clostridium spp., Peptostreptococcus spp., Bacteroides spp. (B. vulgaris, B. fragilis, B. uniformis, B. distasonis, B. ovatus, B. thetaiotaomicron).

Резистентність до препарату демонструють такі мікроорганізми:

  • грампозитивні бактерії: стійкі до метициліну штами коагулазонегативних стафілококів (S. simulans, S. cohnii, S. saprophyticus, S. epidermidis, S. hominis, S. haemolyticus), резистентні до офлоксацину/метициліну штамів;
  • грамнегативні бактерії: Pseudomonas aeruginosa.

Авелокс не рекомендують при лікуванні інфекцій, збудниками яких є штами Staphylococcus aureus з підтвердженою резистентністю до метициліну (MRSA). У разі ймовірних або клінічно доведених інфекцій, спровокованих MRSA, слід призначати терапію відповідними антибактеріальними препаратами.

Для певних штамів набута резистентність може поширюватися по-різному з часом та залежно від географічного місця проживання пацієнтів. Тому при тестуванні сенситивності штаму рекомендується вивчити місцеві відомості про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекційних захворювань.

Якщо у хворих, які перебувають на лікуванні в стаціонарі, значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація - час» (AUC)/МІК 90 становить більше 125, а максимальний вміст моксифлоксацину в плазмі крові (C max)/МІК 90 знаходиться в діапазоні 8-10 , це означає сприятливий прогноз та клінічне покращення стану пацієнта. У амбулаторних хворих дані показники зазвичай виявляються меншими (AUC/МІК 90 перевищує 30-40).

При прийомі пероральної форми Авелокса: при середньому значенні МІК 90 0,125 мг/мл AUIC (площа під інгібуючою кривою, тобто співвідношення AUC/МІК 90) дорівнює 279, а C max /МІК 90 - 23,6. При значеннях МІК 90 0,25 мг/мл і 0,5 мг/мл значення AUIC і C max /МІК 90 становлять відповідно 140 та 11,8 у першому випадку та 70 та 5,9 у другому випадку.

При внутрішньовенних інфузіях: за середнього значення МІК 90 0,125 мг/мл AUIC дорівнює 313, а C max /МІК 90 – 32,5. При значеннях МІК 90 0,25 мг/мл і 0,5 мг/мл значення AUIC і C max /МІК 90 становлять відповідно 156 та 16,2 у першому випадку та 78 та 8,1 у другому випадку.

Фармакокінетика

При прийомі Авелокса внутрішньо моксифлоксацин всмоктується з високою швидкістю та практично повністю. Його абсолютна біодоступність становить приблизно 91%. Доведено, що фармакокінетика даної речовини при одноразовому прийомі дози в діапазоні 50-1200 мг, а також при прийомі дози Авелокса в добовій дозі 600 мг протягом 10 днів носить лінійний характер. рівноважний стан встановлюється протягом 3 днів.

Після одноразового прийому 400 мг Авелокса максимальна концентрація в крові досягається за 0,5-4 години та дорівнює 3,1 мг/л. При пероральному прийомі 400 мг препарату 1 раз на день максимальна та мінімальна стаціонарні концентрації речовини в крові становлять відповідно 3,2 мг/л та 0,6 мг/л. При попаданні моксифлоксацину внутрішньо разом з їжею спостерігається несуттєве збільшення часу досягнення максимальної концентрації (приблизно на 2 години) та несуттєве зниження максимальної концентрації (приблизно на 16%). У цьому тривалість всмоктування залишається незмінною. Однак ці дані не мають особливої ​​клінічної значущості, тому Авелокс можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Після одноразової інфузії Авелокса в дозі 400 мг тривалістю 1 годину максимальна концентрація речовини досягається наприкінці інфузії і дорівнює приблизно 4,1 мг/л, що відповідає її підвищенню приблизно на 26% порівняно зі значенням даного параметра при пероральному прийомі моксифлоксацину.

Експозиція моксифлоксацину, яку визначають за показником AUC, трохи перевищує таку при пероральному прийомі моксифлоксацину. Абсолютна біодоступність становить близько 91%. Після багаторазових внутрішньовенних інфузій Авелокса в дозі 400 мг тривалістю 1 годину 1 раз на день максимальна та мінімальна стаціонарні концентрації моксифлоксацину в крові варіюють у діапазонах 4,1–5,9 мг/л та 0,43–0,84 мг/л відповідно. Середня стабільна концентрація, що становить 4,4 мг/л, досягається наприкінці інфузії.

Препарат швидко розподіляється в органах та тканинах. Його рівень зв'язування з білками крові (переважно альбумінами) становить близько 45%. Об'єм розподілу досягає приблизно 2 л/кг.

Значні концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі крові, реєструються в запальних вогнищах (вміст пухирів при ураженні шкірних покривів), легеневої тканини (включаючи альвеолярні макрофаги та епітеліальну рідину), носових поліпах та носових пазухах (етмоїдна та верхнечелю). У слині та в інтерстиціальній рідині активний компонент Авелокса визначається у вільному вигляді (без зв'язування з білками) та у більш високих концентраціях, ніж у плазмі крові. Також високий рівень моксифлоксацину виявляється у жіночих статевих органах, перитонеальній рідині та тканинах органів. черевної порожнини.

Моксифлоксацин бере участь у процесах біотрансформації другої фази та виводиться з організму як із сечею, так і з фекаліями. При цьому він знаходиться як у незміненому вигляді, так і у вигляді сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2), що не мають фармакологічної активності.

Препарат не бере участь у біохімічних реакціях, обумовлених впливом мікросомальної системи цитохрому Р450. Концентрації метаболітів М1 та М2 у плазмі крові нижчі, ніж вихідної сполуки. Результати доклінічних досліджень вказують на те, що негативний вплив даних метаболітів на організм з точки зору їх переносимості та безпеки для здоров'я відсутній.

Період напіввиведення моксифлоксацину становить близько 12 годин. У середньому загальний кліренс після введення препарату в дозі 400 мг дорівнює 179-246 л/хв. Нирковий кліренс досягає 24-53 мл/хв. Це підтверджує часткову канальцеву реабсорбцію речовини.

Баланс мас моксифлоксацину та метаболітів 2-ї фази дорівнює приблизно 96-98%, що доводить відсутність окисного метаболізму. Приблизно 22% одноразово прийнятої дози Авелокса (400 мг) виводиться у незміненому вигляді із сечею, а приблизно 26% – з фекаліями.

При вивченні фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів чоловічої та жіночої статі показники AUC та максимальної концентрації відрізнялися приблизно на 33%. Всмоктування речовини залежить від статі. Відмінності у значеннях AUC та максимальної концентрації, найімовірніше, пояснюються різницею в масі тіла, а не статевою приналежністю та не мають особливого клінічного значення.

Істотних відмінностей у фармакокінетиці моксифлоксацину у хворих різного віку та належать до різних етнічних груп не було виявлено. Фармакокінетика моксифлоксацину у дітей зараз недостатньо вивчена.

У пацієнтів, які перебувають на тривалому перитонеальному діалізі в амбулаторних умовах або безперервному гемодіалізі, а також у пацієнтів з дисфункціями нирок (включаючи хворих з КК менше 30 мл/хв/1,73 м 2 ), значних змін фармакокінетики моксифлоксацину не виявлено. Істотних відмінностей у концентрації моксифлоксацину у хворих з порушеною функцією печінки (класи А та В відповідно до шкали Чайлд – П'ю) порівняно з хворими з нормальною функцією печінки та здоровими добровольцями також відсутні.

Показання до застосування

Згідно з інструкцією, Авелокс 400 мг призначається при:

  • Інфекційні процеси легень та ЛОР-органів;
  • Інтраабдомінальних та урогенітальних інфекціях;
  • Інфекційні захворювання м'яких тканин і шкірних покривів.

Активність Авелокса проявляється щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, бактерій, резистентних до бета-лактамних та макролідних антибіотиків, кислотостійких бактерій та атипових форм мікроорганізмів, а також анаеробних бактерій, стійких до медикаментозного впливу.

Протипоказання

В інструкції до Авелоксу зазначено, що його застосування неприпустимо при таких захворюваннях як псевдомембранозний коліт та тяжка ниркова недостатність. Заборонено прийом таблеток вагітним і жінкам, що годують, дітям до 18 років та особам з індивідуальною непереносимістю будь-яких компонентів препарату. Особлива обережність необхідна при призначенні ліків пацієнтам із захворюваннями центральної нервової системи, що передбачають ймовірність виникнення судомних нападів. Такі захворювання як печінкова недостатність, гостра ішемія міокарда, брадикардія, гіпокаліємія також є підставою для обережності при призначенні Авелокса.

Інструкція із застосування Авелоксу: спосіб та дозування

Прийом Авелокса можна проводити будь-якої доби, незалежно від їди. Таблетки ковтають цілком, тому що цілісність їхньої оболонки не можна порушувати. Період напіввиведення – тривалий процес, тому лікарський засіб цілком достатньо приймати один раз на день.

Добова терапевтична доза Авелоксу – 400 мг. Після перорального застосування препарат всмоктується досить швидко та практично повністю. Максимальний рівень препарату в крові після одноразового вживання спостерігається через 0,5-4 години з моменту прийому. Досягнення стабільного рівня моксифлоксацину у плазмі настає після трьох днів регулярного прийому.

Інфузійну терапію проводять або на початку лікування з подальшим переведенням пацієнта на застосування Авелоксу в таблетках, або використовують аж до одужання.

Залежно від захворювання тривалість терапії становить 7-10 днів.

Побічна дія

Побічні реакції виникають досить рідко, за умови дотримання правил дозування. Авелокс може викликати такі негативні наслідки:

  • нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, стоматит, діарея;
  • Збільшення числа серцевих скорочень, біль за грудиною, серцебиття, підвищення артеріального тиску;
  • Запаморочення, порушення сну, почуття депресії, тривоги, сплутаність свідомості, загальна слабкість;
  • Біль у спині, біль у м'язах та суглобах, тендовагініт, розрив сухожилля;
  • Сверблячка, шкірні висипання;
  • Гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія;
  • Загальне нездужання, набряки.

Передозування

Наразі є обмежена інформація про передозування Авелокса. При одноразовому застосуванні препарату в дозі до 1200 мг або при його надходженні в організм у дозах, що не перевищують 600 мг, протягом 10 днів будь-які побічні ефекти не були зареєстровані.

У разі передозування необхідно ретельно вивчити клінічну картину стану пацієнта та призначити симптоматичну підтримуючу терапію у поєднанні з ЕКГ-моніторингом.

Прийом активованого вугілля відразу після надходження моксифлоксацину в організм пероральним шляхом часто дозволяє уникнути надмірної системної дії лікарського засобу у разі передозування.

особливі вказівки

З появою болю в суглобах або в сухожиллях при прийомі Авелоксу препарат скасовують, щоб не допустити розриву сухожилля.

У пацієнтів з епілепсією Авелокс може провокувати судоми.

При розвитку важкої діареї і натомість прийому Авелокса, його скасовують.

Прийом антацидів та ентеросорбентів, а також препаратів, до складу яких входить залізо, алюміній та магній має відбуватися у різний час з Авелоксом, різниця має становити не менше 4 годин.

Авелокс не застосовується на лікування дітей.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та складними механізмами

Застосування Авелокса може призвести до проблем у пацієнтів при керуванні транспортними засобами та виконанні інших потенційно небезпечних видів робіт, що вимагають підвищеної зосередженості та негайних психомоторних реакцій, що зумовлено специфічними побічними ефектами препарату (порушення зору, негативний вплив на ЦНС).

Застосування при вагітності та лактації

Безпека призначення моксифлоксацину під час вагітності не встановлена, тому його застосування протипоказане. Відомі випадки оборотних ушкоджень суглобів у дітей, які приймали деякі хінолони, однак цей ефект у плода при лікуванні Авелоксом вагітних жінок не було виявлено.

Дослідження на тваринах підтвердили репродуктивну токсичність моксифлоксацину. Що стосується людини потенційний ризик Авелокса залишається недостатньо вивченим.

Моксифлоксацин, як і решта хінолонів, провокує пошкодження хрящів великих суглобів у тварин, що народилися недоношеними. Результати доклінічних досліджень свідчать, що моксифлоксацин у невеликих концентраціях проникає у грудне молоко. Інформація щодо його застосування у пацієнток у період лактації відсутня, тому його застосування під час грудного вигодовування протипоказане.

При порушеннях функції нирок

Хворим з дисфункціями нирок (у тому числі при КК менше 30 мл/хв/1,73 м 2 ), а також хворим, які регулярно проходять процедуру безперервного гемодіалізу або тривалого перитонеального амбулаторного діалізу, корекція режиму дозування не потрібна.

При порушеннях функції печінки

Необхідність зміни режиму дозування у пацієнтів із дисфункціями печінки відсутня. Авелокс з обережністю застосовують при цирозі печінки.

Застосування у літньому віці

Хворі похилого віку можуть приймати Авелокс у стандартних дозах, розрахованих для пацієнтів дорослого віку, без їхньої додаткової корекції.

Лікарська взаємодія

При поєднанні моксифлоксацину з пробенецидом (доведено відсутність клінічно значущої взаємодії з активним компонентом Авелокса), атенололом, морфіном, ранітидином, дигоксином, ітраконазолом, кальційвмісними добавками, глібенкламідом, теофіліном, пероральними контрацептивами, цикло.

При сумісному застосуванні Авелоксу та препаратів, що впливають на подовження інтервалу QT, може спостерігатися адитивний ефект подовження інтервалу QT. При комбінації моксифлоксацину та подібних лікарських засобів підвищується ризик розвитку шлуночкової аритмії, у тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes).

Протипоказаний спільний прийом моксифлоксацину та наступних лікарських засобів, що впливають на подовження інтервалу QT:

  • антигістамінні препарати (мізоластин, астемізол, терфенадін);
  • антиаритмічні засоби класу ІА (дизопірамід, гідрохінідин, хінідин та ін.);
  • антиаритмічні засоби класу III (ібутілід, аміодарон, дофетилід, соталол та ін.);
  • антимікробні препарати [протималярійні засоби, особливо галофантрин, спарфлоксацин, пентамідин, еритроміцин (внутрішньовенне введення)];
  • трициклічні антидепресанти;
  • нейролептики (сультоприд, фенотіазин, галоперидол, сертиндол, пімозід та ін.);
  • інші [дифеманіл, цизаприд, беприділ, вінкамін (внутрішньовенне введення)].

Одночасний прийом Авелокса з полівітамінами, мінералами та антацидними препаратами може провокувати порушення всмоктування моксифлоксацину через формування хелатних комплексів з багатовалентними катіонами, що входять до складу цих препаратів. Внаслідок цього рівень моксифлоксацину в плазмі може бути істотно нижчим від необхідного. Тому антиретровірусні (наприклад, диданозин) і антацидні препарати та інші засоби, до складу яких входить алюміній або магній, а також сукральфат та інші лікарські засоби, що містять цинк або залізо, рекомендується приймати не менше ніж за 4 години або через 4 години після перорального прийому Авелоксу

При комбінації Авелокса з варфарином протромбіновий час та інші параметри згортання крові залишаються незмінними. У хворих, які проходили курс лікування антикоагулянтами у поєднанні з антибіотиками, спостерігаються випадки посилення антикоагуляційної активності протизгортаючих лікарських засобів.

До факторів ризику відносяться загальний стан та вік пацієнта, а також наявність інфекційного захворювання, що супроводжується запальними процесами. Незважаючи на те, що взаємодія моксифлоксацину та варфарину на сьогоднішній день не доведена, у пацієнтів, які проходять комбіновану терапію цими препаратами, слід регулярно проводити моніторинг МНО та при необхідності збільшувати або зменшувати дозу непрямих антикоагулянтів.

Дігоксин та моксифлоксацин практично не впливають на фармакокінетичні показники один одного. При введенні повторних доз Авелоксу максимальна концентрація дигоксину зростала приблизно на 30%. При цьому мінімальна концентрація дигоксину та значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація – час» практично не змінювалися.

Термін придатності розчину – 3 роки, таблеток – 5 років.

МНН:Моксифлоксацин

Виробник:Баєр Фарма АГ

Анатомо-терапевтично-хімічна класифікація: Moxifloxacin

Номер реєстрації в РК:№ РК-ЛС-5№003599

Період реєстрації: 30.10.2015 - 30.10.2020

КНФ (ЛЗ включено до Казахстанського національного формуляру лікарських засобів)

АЛО (Включено до списку безкоштовного амбулаторного лікарського забезпечення)

ОД (Включено до списку ЛЗ у рамках ГОБМП, що підлягають закупівлі у Єдиного дистриб'ютора)

Гранична ціна закупівлі в РК: 464.14 KZT

Інструкція

Торгова назва

Авелокс®

Міжнародна непатентована назва

Моксифлоксацин

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою, 400 мг

склад

Одна таблетка містить

активна речовина -моксифлоксацину гідрохлорид 436,8 мг,

(еквівалентно моксифлоксацину 400,0 мг),

допоміжні речовини:лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, магнію стеарат,

склад оболонки:заліза оксид червоний, гіпромелоза, макрогол 4000, титану діоксид.

Опис

Пігулки червоно-матового кольору, довгастої форми, покриті оболонкою, довжиною близько 17 мм і шириною близько 7 мм, що мають на одному боці маркування «М 400», а на іншій – «BAYER».

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Протимікробні препарати - похідні хінолону. Фторхінолони. Моксіфлоксацін.

Код АТХJ01MA14

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Всмоктування та біодоступність

При пероральному прийомі моксифлоксацин всмоктується швидко та майже повністю. Абсолютна біодоступність становить близько 91%.

Фармакокінетика моксифлоксацину при прийомі дози від 50 до 1200 мг одноразово, а також по 600 мг/добу протягом 10 днів є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом 3 днів.

Після одноразового призначення 400 мг моксифлоксацину максимальна концентрація (max) у крові досягається протягом 0.5-4 годин і становить 3.1 мг/л. Пікова та мінімальна концентрації у плазмі у стабільному стані (400 мг одноразово щодня) були 3,2 та 0,6 мг/л, відповідно.

При прийомі моксифлоксацину разом із їжею відзначається незначне збільшення часу досягнення Сmax (на 2 години) та незначне зниження Сmax (приблизно на 16 %), при цьому тривалість абсорбції не змінюється. Однак ці дані не мають клінічного значення, оскільки співвідношення AUC/MIC більш прогнозує антимікробну активність хінолонів. Отже, препарат можна застосовувати незалежно від їди.

Розподіл

Моксифлоксацин дуже швидко розподіляється у позасудинному руслі. Спостерігається велика площа під фармакокінетичною кривою AUC (AUCnorm = 6 кг*годин/л) з рівноважним обсягом розподілу (Vss) моксифлоксацину приблизно 2 л/кг. Пікова концентрація моксифлоксацину у слині вища, ніж у плазмі. У дослідженнях ін-вітро та ін-віво в діапазоні концентрацій від 0,02 до 2мл/л зв'язування моксифлоксацину з білками становило приблизно 45% незалежно від концентрації препарату.

Моксифлоксацин здебільшого зв'язується з альбумінами плазми.

Спостерігається високий пік вільної концентрації > 10xMIC через низький обсяг.

Високі концентрації препарату, що перевищують такі в плазмі, створюються в легеневій тканині (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біологічна тканина), носових пазухах і поліпах, в осередках запалення. У слині інтерстиціальної рідини (міжм'язової та підшкірної) визначається висока концентрація препарату у вільному стані.

Крім того, високі концентрації препарату визначаються в органах черевної порожнини та перитонеальної рідини, а також у жіночих статевих органах.

Після одноразової дози моксифлоксацину 400 мг при обох шляхах введення спостерігалися порівняні максимальні концентрації порівняно з плазмовою концентрацією у різних тканинах-мішенях.

Метаболізм

Після проходження другої фази біотрансформації моксифлоксацин виводиться з організму нирками та шлунково-кишковим трактом (ЖКТ) як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук (М1) та глюкуронідів (М2). Дані метаболіти застосовні тільки по відношенню до організму людей і не мають антимікробної активності. Вивчення метаболічних фармакокінетичних взаємодій з іншими препаратами показало, що моксифлоксацин не зазнає біотрансформації мікросомальною системою цитохрому Р450.

Незалежно від способу застосування метаболіти М1 та М2 виявляються у плазмі крові в концентрації нижчій, ніж концентрація незміненого моксифлоксацину.

Виведення

Період напіввиведення препарату із плазми становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після прийому дози 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс, що становить приблизно 24-53 мл/хв, відбувається шляхом часткової канальцевої реабсорбції препарату в нирках. Поєднане застосування ранитидину та пробенециду не впливає на нирковий кліренс препарату. Незалежно від шляху введення вихідна речовина моксифлоксацину майже повністю 96-98% метаболізується до метаболітів II стадії метаболізму без ознак оксидативного метаболізму.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів

Літні пацієнти

Відмінностей у фармакокінетиці моксифлоксацину не встановлено.

Підлога.Виявлено відмінності (33%) у фармакокінетиці (AUC, Cmax) між особами чоловічої та жіночої статі. Виявлені відмінності в AUC і Cmax пояснювалися відмінностями в масі тіла ніж статевою приналежністю. Таким чином, вони клінічно не суттєві.

Етнічні відмінності

Можливі міжетнічні відмінності вивчалися у європеоїдній, японській, негроїдній та інших етнічних групах. Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці моксифлоксацину не встановлено.

Діти

Фармакокінетика моксифлоксацину в дітей віком не вивчалася.

Ниркова недостатність

Не виявлено суттєвих змін у фармакокінетиці моксифлоксацину у пацієнтів з порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів із кліренсом креатиніну)< 30 мл/мин/1,73 кв.м) и у находящихся на непрерывном гемодиализе и длительном амбулаторном перитонеальном диализе.

Порушення функції печінки

Дослідження концентрації моксифлоксацину в плазмі крові у пацієнтів з порушеною функцією печінки від легкої до тяжкої (стадія А до стадії С по Чайлд-П'ю) не виявило клінічно значимих відмінностей у порівнянні зі здоровими добровольцями або пацієнтами з нормальною функцією печінки відповідно (див. також у розділі "Особливі вказівки" використання у пацієнтів з цирозом печінки).

Фармакодинаміка

Авелокс® - 8-метокси-фторхінолоновий антибіотик з широким спектром активності та бактеріальної дії. Авелокс® має активність «ін вітро» проти широкого спектру грампозитивних та грамнегативних організмів, анаеробних організмів, кислотостійких бактерій та атипових форм, наприклад Chlamidia spp., Mycoplasma spp. та Legionella spp.

Бактерицидна дія препарату обумовлена ​​інгібуванням бактеріальних топоізомераз II та IV – важливих ферментів, що контролюють топологію ДНК (відповідають за реплікацію, репарацію та транскрипцію ДНК мікробної клітини).

Бактерицидна дія моксифлоксацину залежить від його концентрації. Мінімальні бактерицидні концентрації препарату загалом близькі до мінімальних інгібуючих концентрацій.

Авелокс® має бактерицидну дію на бактерії, резистентні до β-лактамів та макролідів.

Резистентність

Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів не порушують антибактеріальну активність препарату. Перехресна стійкість між цими групами антибактеріальних препаратівта Авелоксом® не відзначається. Плазмідоопосередкована резистентність досі не спостерігалася.

Встановлено, що C8-метокси-група у структурі препарату підвищує активність проти грампозитивних мікроорганізмів та сприяє зниженню розвитку мутантів селекції резистентних грампозитивних бактерій порівняно з C8-H-групою. Наявність азабіциклоструктури в положенні С7 у структурі запобігає активному еффлюксу (тобто активному викиду фторхінолону з клітини), механізму, що лежить в основі розвитку стійкості мікроорганізмів до фторхінолонів.

Резистентність до Авелоксу розвивається повільно шляхом множинних мутацій. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна (10-7 – 10-10). Багаторазова дія препарату на мікроорганізми в концентраціях нижче мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) супроводжується лише незначним збільшенням МІК.

Відзначаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Проте деякі стійкі до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми зберігають чутливість до Авелоксу®.

Вплив на кишкову флору людини

Спостерігалися наступні зміни кишкової флори після прийому внутрішньо Авелокса®: зменшення E.Coli, Bacillus spp., Bacteroides vulgatus, Enterococci та Klebsiella spp., а також анаеробних Bifidobacterium, Eubacterium та Peptostreptococcus. Ці зміни відбулися протягом двох тижнів. Токсину Clostridium difficile не було виявлено.

Дані про сприйнятливість ін вітр

Сприйнятливі мікроорганізми:

Грампозитивні бактерії:

Gardnerella vaginalis

Streptococcus pneumoniae (включаючи мультирезистентні штами Streptococcus pneumoniae (MDRSP), включаючи штами, відомі як PRSP (пеніцилін-резистентний St. Pneumoniae) та штами, резистентні до наступних двох і більше антибіотиків: (наприклад, цефуроксим), макроліди, тетрацикліни та триметоприм/сульфаметоксазол

Streptococcus pyogenes (група А)*

Група Streptococcus milleri (S. anginosus*, S. constellatus* та S. intermedius*)

Група Streptococcus viridans (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus, S. constellatus)

Streptococcus agalactiae

Streptococcus dysgalactiae

Staphylococcus aureus (сприйнятливі до метициліну штами)*

Коагулаза-негативні стафілококи (S. cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus, S. simulans) сприйнятливі до метициліну штами

Грамнегативні бактерії

- Haemophillus influenzae (включаючи штами, що продукують та непродукують β-лактамази) *

Haemophillus parainfluenzae*

Moraxella catarrhalis (включаючи штами, що продукують та непродукують β-лактамази) *

Bordetella pertussis

Legionella pneumophilia Acinetobacter baumanii

Proteus vulgaris

Анаероби:

Fusobacterium spp, Porphyromonas spp, Prevotella spp, Propionibacterium spp.

Атипові:

Chlamydia pneumoniae*, Chlamydia trachomatis**, Mycoplasma pneumoniae*, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium, Legionella pneumophila*, Coxiella burnetti

Проміжні мікроорганізми:

Грампозитивні бактерії:

Enterococcus faecalis* (тільки сприйнятливі до ванкоміцину та гентаміцину штами)

Enterococcus avium*

Enterococcus faecium*

Грамнегативні бактерії:

Escherichia coli *

Klebsiella pneumoniae *

Klebsiella oxytoca

Citrobacter freundii*

Enterobacter species (E. aerogenes, E. intermedius, E. sakazaki)

Enterobacter cloacae *

Pantoea agglomerans

Pseudomonas fluorescens

Burkholderia cepacia

Stenotrophomonas maltophilia

Proteus mirabilis *

Morganella morganii

Neisseria gonorrhoea **

Providencia species (P. rettgeri, P. stuartii)

Анаероби:

Bacteroides sp (B. fragilis *, B. distasoni *, B. thetaiotaomicron *, B. ovatus *, B. uniformis *, B. vulgaris *)

Peptostreptococcus spp. *

Clostridium sp *

Резистентні

Грампозитивні:

Staphylococcus aureus -метицилін/офлоксацин резистентні штами.

(Застосування Авелокса® не рекомендується при лікуванні інфекцій, спричинених метицилін-резистентним Staphylococcus aureus (MRSA). При підозрі або підтвердженні, що інфекція викликана даними штамами (MRSA), необхідно розпочати лікування відповідним антибіотиком).

Коагулаза-негативні стафілококи (S. cohnii, S. epidermidis, S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus, S. simulans) резистентні до метициліну штами

Грамнегативні

Pseudomonas aeruginosa

*/** Чутливість до Авелоксу® підтверджено клінічними даними.

Частота набутої резистентності деяких штамів мікроорганізмів може змінюватись згодом залежно від географічної зони.

Бажано мати інформацію про локальну резистентність мікроорганізмів, особливо при лікуванні важких інфекцій.

Показання до застосування

Авелокс® таблетки показаний для лікування наступних бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

Інфекції дихальних шляхів, зокрема. загострення хронічного бронхіту, поза-лікарняна пневмонія, включаючи викликану мультирезистентними штамами*

Гострий синусит

Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин

Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин, включаючи інфіковану

діабетичну стопу

Неускладнені запальні захворювання органів малого тазу (інфекції верхніх відділів жіночих статевих шляхів, включаючи сальпінгіт та ендометрит)

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полімікробні ін-

фекції, у тому числі внутрішньочеревні абсцеси

* Мультирезистентний Streptococcus pneumoniae (MDRSP) включає ізоляти, відомі як PRSP (пеніцилін-резистентний S. Pneumoniae) та штами, резистентні до наступних двох і більше антибіотиків: пеніцилін (MIC ≥ 2 мкг/мл), наприклад , макроліди, тетрацикліни та триметоприм/сульфаметоксазол

Слід брати до уваги офіційні рекомендації щодо належного використання антибактеріальних препаратів.

Спосіб застосування та дози

Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Можливий прийом незалежно від їди.

Тривалість терапії

Тривалість лікування визначається тяжкістю показань чи клінічним ефектом.

Загострення хронічного бронхіту- 5 днів.

Позалікарняна пневмонія- 10 днів.

Гострий синусит- 7 днів.

Неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин- 7 днів.

Неускладнені запальні захворювання органів малого тазу- 14 днів.

Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин- загальна тривалість ступінчастої терапії Авелоксом® (внутрішньовенне введення препарату з наступним прийомом внутрішньо) становить 7-21 день.

Ускладнені внутрішньочеревні інфекції- загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньовенне введення препарату з наступним прийомом внутрішньо) становить 5 - 14 днів.

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Діти та підлітки

Ефективність та безпека Авелокса® у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена.

Пацієнти похилого віку

Зміни режиму дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні.

Етнічні відмінності

Зміни режиму дозування в етнічних групах не потрібні

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Не потрібні зміни режиму дозування у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Пацієнти з порушенням функції покулярів

У пацієнтів з порушенням функції нирок (включаючи кліренс креатиніну)< 30 мл/мин/1,73 кв.м), а также у пациентов, находящихся на хроническом диализе, например гемодиализе и длительном амбулаторном перитонеальном диализе, изменения режима дозирования не требуется.

Побічна дія

Небажані явища, віднесені до категорії «часто», спостерігалися менш ніж у 3% пацієнтів, крім нудоти та діареї. .

Часто (> 1/100 та 1/< 10 %)

Кандидозні суперінфекції

Запаморочення, головний біль

- подовження інтервалу QT на ЕКГ у хворих з гіпокаліємією

Нудота, блювання, біль у животі, діарея

Підвищення рівня трансаміназ у крові

Реакції на місці ін'єкції та інфузії

Не часто(> /1 000 та<1/10 %)

Анемія, лейкопенія, нейтронення, тробоцитопенія,

тромбоцитоз, подовження протромбінового часу і збільшення показника

міжнародного нормалізованого відношення

Алергічні реакції, кропив'янка, свербіж, висипання, еозинофілія

Гіперліпідемія

Почуття тривоги, підвищення психомоторної активності, ажитація

- парестезії/дизестезії

Розлади смаку, у тому числі агевзія (втрата смакової чутливості) у дуже рідкісних випадках

Сплутаність свідомості, дезорієнтація, порушення сну, запаморочення, тремор, сомноленція

Порушення зору, особливо у поєднанні з реакціями ЦНС

Подовження інтервалу QT на ЕКГ у пацієнтів, серцебиття, тахікардія, вазодилатація.

Задишка, у тому числі астматичний стан

Зниження апетиту, запор, диспепсія, метеоризм, гастроентерит (крім ерозивного гастроентериту)

Підвищення рівня амілази, білірубіну, порушення функції печінки, у тому числі підвищення рівня лактатдегідрогенази, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази та лужної фосфатази.

Артралгії, міалгії

Дегідратація (викликана діареєю або зменшенням прийому рідини)

Загальне нездужання, біль неспецифічного характеру, пітливість

Тромбофлебіти на місці інфузії

Рідко (> 1/10 0000 та 1/1 000)

Зміна концентрації тромбопластину

Анафілактичні/анафілактоїдні реакції, алергічні/ангіоневротичні набряки, у тому числі набряк гортані (потенційно загрозливий для життя)

Гіперглікемія, гіперурикемія

- емоційна лабільність, депресія (у дуже поодиноких випадках потенційно виявляється у поведінці з тенденцією до самоушкодження, такою як суїцидальні думки чи спроби), галюцинації

Гіпостезія, порушення нюху, включаючи аносмію

Патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи порушення ходи головним чином внаслідок запаморочення або вертиго (що ведуть до травм внаслідок падіння, особливо у пацієнтів похилого віку в дуже рідкісних випадках), судомні напади з різними клінічними проявами (у тому числі генералізовані), порушення уваги, розлади мови, амнезія

Периферична невропатія та полінейропатія

Шум у вухах, порушення слуху, у тому числі глухота (як правило, оборотна)

Непритомність, гіпотензія, гіпертензія, шлуночкові тахіаритмії

Дисфагія, стоматити, псевдомембранозний коліт (асоційований з загрозливими для життя ускладненнями в дуже рідкісних випадках), жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)

Тенденіт, підвищення м'язового тонусу та м'язові судоми, слабкість у м'язах.

Порушення функції нирок, ниркова недостатність (внаслідок дегідратації, особливо у літніх пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок)

Дуже рідко (<1/10 000)

Підвищення концентрації протромбіна і зменшення показника міжна-

рідного нормалізованого відношення або зміна концентрації

пpодpомбіна та показника міжнародного нормалізованого відношення.

Анафілактичний/анафілактоїдний шок (у тому числі потенційно угро-

жиючий життя)

Гіпоглікемія

Деперсоналізація, психотичні реакції, що потенційно виявляються

у поведінці з тенденцією до самоушкодження

Гіперестезія

Транізаторне порушення зору, особливо у поєднанні з реакціями з боку ЦНС

Неспецифічні аритмії, поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует», зупинка серця, переважно у осіб із станом, що привертає до аритмії, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда

Блискавичний гепатит, що потенційно призводить до життєзагрозної

печінкової недостатності, у тому числі з летальним кінцем

Бульозні шкірні реакції, наприклад, синдром Стівенса-Джонсона або

токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя)

Розриви сухожиль, артрити, розлади ходи внаслідок м'язів.

них, сухожильних або суглобових ушкоджень, загострення симптомів

міастенії

Наступні небажані явища спостерігалися в підгрупі хворих на ступінчасту терапію Авелокс® розчин/Авелокс® таблетки:

Часто

Підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази

Не часто

Шлуночкові тахіаритмії, артеріальна гіпотензія, набряки, викликаний антибіотиками псевдомембранозний коліт (у дуже рідкісних випадках асоційований з загрозливими для життя ускладненнями), судомні напади з різними клінічними проявами (в тому числі генералізовані), галуцинації, порушення функції особливо у літніх пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок)

Протипоказання

Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або інших хінолонів, а також до будь-якого з компонентів препарату

Дитячий та підлітковий вік до 18 років

Вагітність та період лактації

Лікарські взаємодії

Не потрібна корекція дозування при сумісному застосуванні з атенололом, ранітидином, кальцій-добавками, теофіліном, пероральними контрацептивними засобами, глібенкламідом, ітраконазолом, дигоксином, морфіном, пробеніцидом (підтверджено відсутність клінічно значущої взаємодії з Авелоксом®).

Антацидні засоби, полівітаміни та мінерали

Прийом Авелокса® одночасно з антацидними засобами, полівітамінами та мінералами може призводити до порушення всмоктування моксифлоксацину після прийому внутрішньо, внаслідок утворення хелатних комплексів з багатовалентними катіонами, що містяться у цих препаратах. В результаті концентрація моксифлоксацину в плазмі може бути значно нижчою за бажану. Отже, антацидні препарати, антиретровірусні препарати (наприклад, диданозин) та інші препарати, що містять магній або алюміній, сукральфат та інші препарати, що містять залізо або цинк, слід призначати не менш ніж за 4 години до або через 2 години після прийому внутрішньо Авелоксу.

Варфарін

При одночасному застосуванні з варфарином фармакокінетика, протромбіновий час та інші параметри зсідання крові не змінюються.

Зміна значення МНО (міжнародного нормалізованого відношення)

У пацієнтів, які отримували антикоагулянти у поєднанні з антибіотиками, у тому числі з Авелоксом®, спостерігаються випадки підвищення антикоагуляційної активності протизгортальних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційного захворювання (і супутній запальний процес), вік та загальний стан пацієнта. Незважаючи на те, що взаємодії між Авелоксом і варфарином не виявляється, у пацієнтів, які отримують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторування МНО та при необхідності коригувати дозу пероральних протизгортальних препаратів.

Дігоксин

Авелокс® та дигоксин не впливають на фармакокінетичні параметри один одного. При призначенні повторних доз Авелокса® у здорових осіб максимальна концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 30 %, при цьому співвідношення площа під кривою «концентрація – час» (AUC) та мінімальна концентрація дигоксину не змінюються.

Активоване вугілля

При одночасному застосуванні активованого вугілля та Авелоксу® у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80 % внаслідок гальмування його абсорбції. У разі передозування застосування активованого вугілля на ранній стадії всмоктування запобігає подальшому підвищенню системного впливу.

Харчові та молочні продукти

Всмоктування препарату не змінюється при одночасному прийомі їжі (включаючи молочні продукти). Авелокс® можна приймати незалежно від їди.

особливі вказівки

У деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіперчутливість та алергічні реакції, про що необхідно негайно інформувати лікаря.

Дуже рідко анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого життя анафілактичного шоку, у деяких випадках після першого застосування препарату. У цих випадках Авелокс слід відмінити та провести необхідні лікувальні заходи (у тому числі протишокові).

Застосування препаратів хінолонового ряду пов'язане з можливим ризиком розвитку судомного нападу. Авелокс ® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями ЦНС та зі станами, підозрілими щодо залучення ЦНС, що спричиняють виникнення судомних нападів або знижують поріг судомної активності..

При застосуванні Авелоксу у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT на електрокардіограмі.

Враховуючи, що жінки мають тенденцію до подовження інтервалу QT у порівнянні з чоловіками, вони можуть бути більш чутливими до препаратів, що сприяють подовженню інтервалу QT. Літні пацієнти можуть бути більш чутливими до таких препаратів.

Ступінь подовження інтервалу QT може наростати з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу та швидкість інфузії (400 мг за 60 хвилин). Однак у пацієнтів з пневмонією не було виявлено кореляції між концентрацією препарату в плазмі та подовженням інтервалу QT. Подовження інтервалу QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу «пірует». При прийомі препарату не відзначалося кардіоваскулярних ускладнень та летальних випадків, пов'язаних із подовженням інтервалу QT. Однак, у пацієнтів з певними станами, що схильні до аритмії, при застосуванні Авелоксу може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій.

У зв'язку з цим слід уникати призначення препарату у наступних пацієнтів, оскільки досвід застосування Авелоксу у цих пацієнтів органічний:

З подовженням інтервалу QT

З нелікованою гіпокаліємією

Які отримують антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або ІІІ класу (аміодарон, соталол)

Авелокс® слід призначати з обережністю, оскільки адитивний ефект моксифлоксацину не може бути виключений за таких станів:

У пацієнтів, які отримують супутнє лікування препаратами, що подовжують інтервал QT (цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати, трициклічні антидепресанти)

У пацієнтів зі станом, що привертають до аритмії, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда

У пацієнтів із цирозом печінки, оскільки наявність подовження інтервалу QT у них не може бути виключено

У жінок або літніх пацієнтів, які можуть бути більш чутливими до препаратів, що подовжують інтервал QT

При застосуванні Авелоксу повідомлялося про випадки розвитку блискавичного гепатиту, що потенційно призводить до життєзагрозливої ​​печінкової недостатності, у тому числі з летальним результатом. При появі ознак печінкової недостатності перед тим як продовжити лікування пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря.

Повідомлялося про випадки розвитку бульозних шкірних реакцій, наприклад синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (потенційно небезпечного для життя). При появі реакцій з боку шкіри та/або слизових оболонок також слід негайно проконсультуватися з лікарем перед тим, як продовжити лікування.

Оскільки застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, включаючи Авелокс®, пов'язане з ризиком псевдомембранозного коліту, асоційованого з прийомом антибіотиків, цей діагноз слід мати на увазі у пацієнтів, у яких на фоні лікування препаратом спостерігається важка діарея. У цьому випадку має бути призначена відповідна терапія негайно. Пацієнтам, у яких спостерігається тяжка діарея, протипоказані препарати, що інгібують перистальтику кишечника.

Авелокс слід використовувати з обережністю у хворих з міастенією, оскільки препарат може загострювати симптоми даного захворювання.

На тлі терапії фторхінолонами, у тому числі Авелоксом®, особливо у літніх та пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля; були окремі випадки розвитку протягом кількох місяців після завершення терапії. При перших симптомах болю або запалення у місці пошкодження прийом препарату слід припинити та розвантажити уражену кінцівку.

При застосуванні хінолонів спостерігаються реакції фоточутливості. Однак при застосуванні Авелокса® реакцій фоточутливості не відзначалося ні в спеціально розроблених клінічних дослідженнях, ні в умовах звичайної клінічної практики. Тим не менш, пацієнти, які отримують препарат, повинні уникати прямих сонячних променів та ультрафіолетового опромінення.

Для пацієнток з ускладненими запальними захворюваннями органів малого тазу (наприклад, пов'язаними з тубооваріальними або тазовими абсцесами), для яких показано внутрішньовенне лікування, прийом Авелоксу у таблетках по 400 мг не рекомендується.

Авелокс® не рекомендується для лікування інфекції, спричиненої метицилін-резистентним золотистим стафілококом (МРЗЗ). У разі підозри або підтвердження зазначеної інфекції слід розпочати з застосування відповідного антибактеріального препарату (див. розділ «Фармакодинамічні властивості»).

Вивчення активності моксифлоксацину «ін вітро» показало, що можлива взаємодія з культурою Mycobacteriumзавдяки супресії мікобактеріального росту, що може призвести до помилково-негативного результату у зразках, отриманих у пацієнтів, які отримують Авелокс.

При застосуванні хінолонів, у тому числі Авелокса®, повідомлялося про випадки розвитку сенсорної та сенсомоторної полінейропатії, що призводять до парестезії, гіпоестезії, дисестезії або слабкості. При розвитку симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість у пацієнтів, які перебувають на лікуванні Авелоксом®, слід негайно проконсультуватися з лікарем перед тим, як продовжити лікування.

Психічні реакції можуть виникнути навіть після першого застосування препаратів фторхінолонового ряду, включаючи Авелокс®.

В окремих випадках депресія або психотичні реакції прогресували до розвитку суїцидальних думок або поведінки з тенденцією до самоушкодження (див. розділ «Побічні дії»).

Якщо у пацієнта розвиваються зазначені реакції, необхідно припинити лікування Авелоксом® та вжити відповідних заходів. Рекомендовано бути обережними при використанні препарату у психотичних пацієнтів або у пацієнтів, у яких в анамнезі є психіатричне захворювання.

Враховуючи широку поширеність та зростання частоти фторхінолонрезистентних форм інфекції Neisseria gonorrhoeae, рекомендується призначати монотерапію Авелоксом® у пацієнток із запальними захворюваннями органів малого тазу після виключення резистентності. N. gonorrhoeaeдо фторхінолонів.

Якщо резистентність інфекції Neisseria gonorrhoeae до фторхінолонів не може бути виключена, додатково до терапії Авелоксом® слід розглянути питання призначення відповідного антибіотика, яке діє проти N. gonorrhoeae(Наприклад, цефалоспорини).

Для пацієнтів, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію (при застійній серцевій недостатності, нирковій недостатності, нефротичному синдромі тощо), слід брати до уваги додатковий прийом натрію з розчином для інфузій.

Дисглікемія

Прийом Авелокса, як і інших фторхінолонів, може викликати коливання рівня цукру в крові: повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії та гіперглікемії. При лікуванні Авелоксом® дисглікемія здебільшого виникає у пацієнтів похилого віку, що страждають на цукровий діабет, і отримують терапію оральними гіпоглікемічними препаратами (наприклад, сульфонілсечовини) або інсуліном.

Вагітність та період лактації

Безпека Авелоксу при вагітності не встановлена. Зворотне пошкодження суглобів описано у дітей, які отримували деякі хінолонові антибіотики, проте не повідомлялося про аналогічний ефект, спричинений впливом на плід. Потенційний ризик для людей не відомий.

Отже, застосування Авелоксу в період вагітності протипоказане.

Дані про застосування Авелоксу у жінок у період лактації та годування відсутні. Тому застосування Авелокса® у жінок, що годують, протипоказано.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати автотранспортом та потенційно небезпечними механізмами.

Фторхінолони, включаючи Авелокс, можуть призводити до порушення здатності керувати автомобілем або керувати механізмами внаслідок реакцій з боку центральної нервової системи.

Передозування

Симптоми- є обмежені відомості про передозування. Не відмічено жодних побічних ефектів при застосуванні Авелоксу в дозі до 1200 мг одноразово і по 600 мг протягом понад 10 днів у здорових людей.

Лікування- у разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину та проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Негайний прийом активованого вугілля після прийому таблеток допомагає запобігти надмірному збільшенню системної дії моксифлоксацину.

Форма випуску та упаковка

По 5 таблеток у блістер із безбарвного або білого кольору ПП або ПВХ плівки та алюмінієвої фольги.

По 1 блістеру разом з інструкцією з медичного застосування державною та російською мовами в картонну пачку.

Умови зберігання

Зберігати у сухому місці за температури не вище 25°С.

Зберігати в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Термін зберігання

Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови відпустки з аптек

За рецептом

Виробник

Байєр Фарма АГ,

D-51368 Леверкузен, Німеччина.

Власник реєстраційного посвідчення

Баєр Фарма АГ, Берлін, Німеччина.

Адреса організації, що приймає біля Республіки Казахстан претензії від споживачів за якістю продукту (товару)

ТОВ «Байєр КАЗ»

вул. Тимірязєва, 42, бізнес-центр «Експо-Сіті», пав. 15

050057 Алмати, Республіка Казахстан,

тел. +7 727 258 80 40,

факс: +7 727 258 80 39,

e-mail: [email protected]

Прикріплені файли

187316541477976368_ua.doc 118 кб
012625381477977572_kz.doc 169 кб

Авелокс, інструкція описує, як лікарський препарат широкого лікувального напряму, який має бактерицидні та антибактеріальні властивості.

Цей медичний препарат від виробника Байєр, основною діючою речовиною якого є моксифлоксацин, чутливий до множини грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, що проникають в організм людини.

У цій статті ми розглянемо для чого лікарі призначають Авелокс, в тому числі інструкцію із застосування, аналоги та ціни на цей лікарський засіб в аптеках. Реальні ВІДГУКИ людей які вже скористалися Авелокс можна прочитати в коментарях.

Склад та форма випуску

Авелокс випускається у формі таблеток, покритих оболонкою та інфузійного розчину.

  • Одна таблетка містить гідрохлориду моксифлоксацину – 436,8 мг + допоміжні речовини (мікрокристалічна целюлоза, магнію стеарат, жовтий оксид заліза, діоксид титану, червоний оксид заліза, моногідрат лактози, кроскармеллоза натрію, 0пром).

Клініко-фармакологічна група: антибактеріальний препарат групи фторхінолонів.

Показання до застосування

Показаннями до призначення Авелокса є такі захворювання та стани:

  1. Гострий синусит.
  2. Загострення хронічного бронхіту.
  3. Неускладнені інфекції підшкірних структур та шкіри.
  4. Ускладнені інфекції підшкірних структур та шкіри (у тому числі інфікована діабетична стопа).
  5. Ускладнені інтраабдомінальні та полімікробні інфекції (включаючи внутрішньочеревні абсцеси).
  6. Неускладнені запальні процеси в органах малого тазу (у тому числі ендометрити та сальпінгіти).
  7. Позалікарняна пневмонія, спровокована резистентними до антибіотиків штамами мікроорганізмів.


Фармакологічна дія

Згідно з інструкцією Авелокс є антибактеріальним препаратом, що належить до групи фторхінолонів і має широкий спектр дії. Діюча речовина препарату активна щодо:

  1. Грампозитивні бактерії;
  2. Грамнегативних бактерій;
  3. Анаеробних мікроорганізмів;
  4. Бактерій, стійких до кислот;
  5. Бактерій атипових форм.

Бактерицидні властивості препарату обумовлені інгібуванням ферментативної активності бактеріальних топоізомераз II та IV, які відповідають за самовідтворення, репарацію (здатність клітин виправляти хімічні пошкодження та розриви в молекулах ДНК) та транскрипцію ДНК (перенесення генетичної інформації з ДНК на РНК). Для знищення мікробних клітин необхідно порушити біосинтез їхньої ДНК.

Інструкція із застосування

Відповідно до інструкції із застосування Авелоксу призначають дорослим внутрішньо по 400 мг 1 раз на добу. Таблетки слід приймати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води, незалежно від їди. Не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Середня тривалість курсу лікування:

  • Ускладнені інфекції м'яких тканин – 7-21 день;
  • Інфекції черевної порожнини 5-14 днів;
  • Хронічний бронхіт у періоді загострення – 5 днів;
  • Позалікарняна пневмонія (парентеральний + пероральний прийом антибіотика) – 7-14 днів.

Максимальна тривалість лікування Авелоксом може досягати 21 дня.

Протипоказання

Не можна використовувати препарат у таких випадках:

  • при гіпокаліємії;
  • при брадикардії;
  • аритмії;
  • при непереносимості лактози;
  • за наявності серйозних захворювань печінки;
  • дітям до 18 років у зв'язку з недостатньою кількістю досліджень;
  • при алергії на компоненти засобу, антибіотики цього ряду;
  • при вагітності та годуванні груддю;
  • серцевої недостатності (порушення роботи правого шлуночка);
  • при вроджених або набутих захворюваннях серця, що супроводжуються подовженням інтервалу QT.

Застосовувати з обережністю:

  • при гострій ішемії міокарда;
  • цирозі печінки;
  • при психозах, інших психічних захворюваннях, хворобах ЦНС;
  • при поєднанні із засобами, що впливають на діяльність серця.

Побічна дія

В інструкції до Авелоксу вказані такі можливі негативні наслідки:

  1. Сверблячка, шкірні висипання;
  2. Загальне нездужання, набряки;
  3. Гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперурикемія;
  4. нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, стоматит, діарея;
  5. Біль у спині, біль у м'язах та суглобах, тендовагініт, розрив сухожилля;
  6. Збільшення числа серцевих скорочень, біль за грудиною, серцебиття, підвищення артеріального тиску;
  7. Запаморочення, порушення сну, почуття депресії, тривоги, сплутаність свідомості, загальна слабкість.

Експериментально встановлено, що введення препарату в дозах 1200 мг і більше одноразово протягом 10 днів не супроводжувалося клінічними ознаками інтоксикації.

Аналоги Авелокс

Структурні аналоги за діючою речовиною:

  • Вігомокс;
  • Моксімак;
  • Моксин;
  • Моксифлоксацин;
  • Моксифур;
  • Плевілокс.

У цій статті ми розглянемо для чого лікарі призначають, у тому числі інструкцію із застосування, аналоги та ціни на цей лікарський засіб в аптеках. Реальні ВІДГУКИ людей, які вже скористалися, можна прочитати в коментарях.

Антибактеріальний препарат групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію. Механізм дії обумовлений інгібуванням бактеріальних топоізомераз II та IV, що призводить до порушення синтезу ДНК мікробної клітини. In vitro препарат активний щодо широкого спектру грамнегативних та грампозитивних бактерій, мікоплазм, хламідій, уреаплазм, легіонел, анаеробних збудників. Ефективний щодо бактерій, резистентних до бета-лактамних та макролідних антибіотиків.

До Авелоксу чутливі грампозитивні аеробні бактерії: Streptococcus pneumoniae (включаючи штами, стійкі до пеніциліну і макролідів), Streptococcus pyogenes (група А), Streptococcus milled, Streptococcus mitis, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus aus до метициліну штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus simulans, Corynebacterium diphtheriae; грамнегативні аеробні бактерії: Haemophilus influenzae (включая штаммы, продуцирующие и непродуцирующие β-лактамазы), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включая штаммы, продуцирующие и непродуцирующие β-лактамазы), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii; анаеробні бактерії: Bacteroides distesonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp. (в т.ч. Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus), Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum; а також Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumophila, Coxiella burnettii.

Моксифлоксацин менш активний щодо Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia.

Механізми, що призводять до розвитку стійкості до пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, не порушують антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресної стійкості між цими групами антибактеріальних препаратів та моксифлоксацином не відзначається. Загальна частота розвитку стійкості дуже незначна (10-7-10-10). Резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається шляхом множинних мутацій.

Відзначаються випадки перехресної стійкості до хінолонів. Проте деякі стійкі до інших хінолонів грампозитивні та анаеробні мікроорганізми чутливі до моксифлоксацину.

Показання до застосування

Інфекційно-запальні захворювання у дорослих, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

  • гострий синусит;
  • позалікарняна пневмонія (в т.ч. викликана штамами мікроорганізмів із множинною резистентністю до антибіотиків*);
  • загострення хронічного бронхіту;
  • неускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин;
  • ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу).

Streptococcus pneumoniae з множинною резистентністю до антибіотиків включають штами, резистентні до пеніциліну, та штами, резистентні до двох або більше антибіотиків з таких груп, як пеніциліни (при мінімальній переважній активності ≥2 мг/мл), цефалоцеди тетрацикліни та триметоприм/сульфаметоксазол.

Спосіб застосування та дози

Препарат призначають внутрішньо по 400 мг 1 раз на добу.

Тривалість лікування при прийомі внутрішньо та внутрішньовенному введенні визначається тяжкістю інфекції та клінічним ефектом і становить:

  • при загострення хронічного бронхіту- 5 днів;
  • при позалікарняної пневмоніїзагальна тривалість ступінчастої терапії - 7-14 днів спочатку внутрішньовенно, потім усередину, або 10 днів внутрішньо;
  • при гострому синуситі та неускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин- 7 днів;
  • при ускладнених інфекціях шкіри та підшкірних тканин- загальна тривалість ступінчастої терапії Авелоксом (в/в введення з наступним прийомом внутрішньо) становить 7-21 день.

Таблетки слід приймати, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від їди.

Протипоказання

  • вагітність;
  • лактація (грудне вигодовування);
  • дитячий та підлітковий вік до 18 років;
  • підвищена чутливість до моксифлоксацину та інших компонентів препарату.

особливі вказівки

Слід враховувати, що за призначенням Авелокса зростає ризик виникнення судомних нападів, тому з обережністю призначають препарат пацієнтам із захворюваннями ЦНС, що супроводжуються судомами або схильні до їх розвитку або зниження порога судомної готовності, а також при підозрі на такі захворювання та стани.

У зв'язку з відсутністю достатньої кількості клінічних даних, застосування моксифлоксацину у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас C за шкалою Чайлд-П'ю) не рекомендується.

На тлі терапії фторхінолонами, в т.ч. моксифлоксацином, особливо у літніх та пацієнтів, які отримують глюкокортикостероїди, можливий розвиток тендиніту та розриву сухожилля. З появою болю або ознак запалення сухожилля припинити прийом Авелокса та розвантажити уражену кінцівку.

При застосуванні Авелокса у деяких пацієнтів може спостерігатися подовження інтервалу QT. У зв'язку з цим слід уникати призначення препарату пацієнтам з подовженням інтервалу QT, гіпокаліємією, а також на фоні лікування антиаритмічними препаратами класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або III (аміодарон, соталол), оскільки досвід застосування моксифлоксацину у цих пацієнтів обмежений. Слід з обережністю призначати Авелокс разом з препаратами, які подовжують інтервал QT (цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати, трициклічні антидепресанти), а також пацієнтам із станом, що привертає до аритмії, такими як брадикардія, гостра ішемія міокарда. Ступінь подовження інтервалу QT може збільшуватися з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу. Подовження інтервалу QT пов'язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію. У жодного з 8000 пацієнтів, які отримували моксифлоксацин, не відзначалося пов'язаних із подовженням QT серцево-судинних ускладнень та летальних випадків. Однак у пацієнтів зі станом, що привертають до аритмії, при застосуванні моксифлоксацину може збільшуватися ризик розвитку шлуночкових аритмій.

Застосування антибіотиків пов'язане з ризиком псевдомембранозного коліту. Це слід мати на увазі при виникненні на фоні лікування Авелоксом важкої діареї. У цьому випадку препарат слід відмінити та негайно призначити відповідну терапію.

Існує ризик розвитку реакцій гіперчутливості та анафілактичних реакцій при первинному застосуванні препарату, про такі випадки необхідно негайно поінформувати лікаря. Дуже рідко анафілактична реакція може прогресувати до анафілактичного шоку. У таких випадках слід негайно припинити введення препарату та провести відповідні реанімаційні заходи (зокрема протишокові).

При застосуванні хінолонів спостерігаються реакції фотосенсибілізації. Однак, при проведенні доклінічних, клінічних досліджень, а також при застосуванні Авелокса у клінічній практиці не наголошувалося на реакціях фотосенсибілізації. Проте пацієнти в період прийому препарату повинні уникати прямих сонячних променів та УФ-опромінення.

Пацієнтам різних етнічних груп корекція дози не потрібна.

Схожі публікації
© 2022 Лікування суглобів