Хто за національністю анатолій коропів. Шахіст дивовижною сили. Участь в шоу

Дванадцятим чемпіоном світу радянський і російський шахіст Анатолій Карпов став в 1975 році в результаті дивних обставин: його головний суперник, американський гросмейстер Боббі Фішер відмовився від матчу з ним і таким чином, Карпов був визнаний переможцем за титул чемпіона. Всі його спроби зіграти з Фішером хоча б поза рамками ФІДЕ були безуспішними. Карпов - єдиний чемпіон світу, жодного разу не зіграв з екс-чемпіоном. Це анітрохи не применшує маси його заслуг, як міжнародного гросмейстера, заслуженого майстра спорту СРСР, триразового чемпіона світу і ФІДЕ. І це лише мала частина його звань, отриманих за багато років. Однак його заслуги не завжди сприяли благополуччю сімейного життя: перша дружина Анатолія Карпова не змогла змиритися з часткою дружини шахіста.

Анатолій Карпов та Ірина Куимова зустрічалися п'ять років, перш ніж одружилися. Вона була дівчиною з хорошої сім'ї, дочкою високопоставленого військового офіцера, безтурботної і домашньої. Ймовірно, і завжди замислений шахіст здався їй відповідним для тихого сімейного життя людиною. У 1979 році у молодого подружжя народився син, названий Анатолієм на честь батька. Все було б гаразд, перебувай Анатолій постійно вдома, з дружиною і дитиною. Але його кар'єра вимагала частих довготривалих поїздок і це засмучувало Ірину, з якою закони СРСР не дозволяли їздити з чоловіком за кордон. У 1982 році цей шлюб розпався і Ірина майже відразу вийшла заміж за лікаря-педіатра: домосіда, захопленого справами і турботами сім'ї. Анатолій Євгенович зрідка спілкується з сином, але не вважає за потрібне ділитися своїми враженнями про нього в ЗМІ: Анатолій в повному порядку, сам влаштовує свою долю і цього досить.

У 1983 році Карпов познайомився з московською красунею Наталею Буланової. Відносини з нею у шахіста теж розвивалися досить повільно: вони зустрічалися, спілкувалися, але одружилися лише в 1987 році. Наталія, випускниця Історико-архівного інституту, працювала в Російській державній бібліотеці імені Леніна. Після їхнього шлюбу можливість супроводжувати чоловіка в закордонні відрядження стала доступною і Наталя часто вирушала з Анатолієм на змагання. Вона побачила світ, але, і залишаючись вдома, в Росії, знаходила в собі сили терпляче чекати повернення чоловіка з поїздок: зацікавилася мистецтвом, стала організовувати виставки живопису, підтримувати молоді таланти. У 1990 році у них народилася дочка Софія.

У подружжя маса спільних інтересів: бальні танці, змагання з яким вони із задоволенням відвідують і іноді самі показують високий клас, японська кухня, і багато іншого. Наталя, як історик, з увагою ставиться до хобі чоловіка: філателії, а у нього - колекція марок безлічі країн, вартістю в 13 мільйонів євро, і допомагає порадами. У 2016 році дочка Анатолія та Наталії пішла в 11 клас. Депутат Державної думи Карпов розповів ЗМІ, що вона збирається присвятити себе діяльності журналіста. Дружина Анатолія Карпова весь свій основний час віддає турботам про справи чоловіка і дочки.

Чемпіон світу, гравець, що перевершив своїх попередників, шахіст з неповторним стилем гри, боєць і максималіст, що володіє жорстким характером - все це Карпов Анатолій Євгенович. Це гравець з великої літери, який не зважає на суперником, беручи максимум від будь-якої ситуації і перетворюючи її в вигідну для себе. До того ж, він був першим радянським мільйонером. У цій статті ви дізнаєтеся, хто такий Карпов Анатолій, шахіст, біографія, особисте життя якого буде в ній розказано.

Карпов Анатолій, шахіст: біографія, сім'я і особисте життя

Анатолій Карпов, за національністю росіянин - уродженець робочого уральського містечка Златоуста, міста в Челябінській області. Будучи зовсім маленьким, він мріяв про те, що стане льотчиком, обіцяючи всім рідним покатати їх на літаку. Дитинство було нелегке, як і у всіх в той складний повоєнний період. Одного разу в квартирі навіть трапився обшук через донос на батька Анатолія. Переїхавши пізніше з батьками в Тульську область, він закінчив там школу з атестатом «відмінно».

З юнацького віку він брав участь в шахових турнірах і завойовував перемоги. І вже у віці 18 років отримав звання гросмейстера. П'ятнадцять - ось, скільки років Анатолію Карпову було, коли він став майстром спорту. Після навчання в державному університеті Ленінграда за фахом економіста, влаштувався молодшим науковим співробітником Науково-дослідного Інституту при цьому навчальному закладі, згодом перейшовши на аналогічну в Московський Університет.

Батько Анатолія, Євген Степанович, відучившись в інституті Баумана, стає головним інженером на підприємствах ВПК, так як тепер був фахівцем високого класу, яких було не так багато. Став автором і брав участь в створенні майже 90 винаходів, серед яких системи Град і кулькових бомб.

У шахіста є старша сестра, різниця у віці з якої становить п'ять років. Від першої дружини Ірини Куімова народився син Анатолій. Другий його дружиною стала Буланова Наталія Володимирівна, з якою у гросмейстера з'явилася дочка Софія. Анатолій Карпов, шахіст, особисте життя якого ускладнювалася через постійні роз'їзди по турнірах і психологічної напруги між ними.

Анатолій Карпов, сім'я, діти

У збережених кадрах кінохроніки, що датуються 1980 роком, знята прогулянка Карпова з дружиною і сином, якому на той момент був рік. Закадровий голос, коментуючи, задається питанням про те, якими б були партії між батьком і сином в майбутньому. Примітно, що через рік після цієї відеозйомки Анатолій Євгенович розлучиться з сином і дружиною. Розрив був болючим і Анатолій Карпов, особисте життя якого завжди оберегалась від сторонніх очей, ретельно приховував всі подробиці свого особистого життя. Син, Карпов Анатолій Анатолійович, став фахівцем в комп'ютерних технологіях.

Друга дружина виявилася терплячі, разом з дочкою вони підтримували і продовжують підтримувати шахового короля у всьому. На даний момент дочка вчиться в Москві і в шахи, на відміну від батька, не грає. Мати Анатолія Карпова, Ніна Григорівна, яку він просто обожнює, все життя була домогосподаркою. Вона жива по нинішній день. Батько Анатолія Карпова пішов з життя через кілька місяців після головного турніру на звання чемпіона, в 1979 році.

Молоді роки

Грати в шахи Анатолій Карпов почав в п'ятирічному віці, а навчив його цьому батько. Не доводячи гру до мату, тато Толі переставляти фігури, пояснюючи йому значення і тактику простих ходів. А в шість років він вже грав партії з дворовими суперниками. Побачивши успіхи хлопчика, його віддали в заводську відповідну секцію. Вже у віці дев'яти років, Анатолій отримав свій, а в одинадцятирічному віці виконав норматив, необхідний для кандидата в майстри спорту.

У віці чотирнадцяти років Анатолій став майстром спорту СРСР. У 1963 році, у віці дванадцяти років, майбутнього великого шахіста взяли в Школу Ботвинника, де він зміг удосконалити навички, талант і здатність до гри в шахи. Про в цій школі він завжди згадував з вдячністю.

Однак, сам Ботвинник, керівник школи, не розгледів в Анатолії талант, сказавши, що з нього навряд чи що-небудь вийде. Але зовсім скоро Карпов спростував його прогноз, ставши дванадцятим. Анатолій Карпов в молодості досяг небувалих успіхів, яких не домагалися багато його конкуренти і ровесники.

Далі у Анатолія Карпова була низка шахових партій, суперництва і перемог. Карпов посилено готувався до матчу з попереднім шаховим королем Фішером, зіграти з яким Анатолію не вдалося. Після довгих переговорів той скасував матч з Карповим і Анатолія проголосили дванадцятим чемпіоном світу. Після цього практично два роки велися неофіційні переговори з Фішером, щоб все ж організувати скасовану гру. Однак, успіхом вони не увінчалися.

Таким чином, Анатолій Карпов став єдиним в світі чемпіоном, який отримав титул без участі в матчі світової першості. Крім того, їм не було зіграно жодної партії з попереднім чемпіоном. Випадок цей унікальний. І в результаті президент ФІДЕ оголосив Карпова чемпіоном світу з шахів.

Однак, Анатолій згодом довів, що звання чемпіона отримав не дарма і зовсім не випадково. Він не тільки активно, а й дуже успішно брав участь практично у всіх шахових турнірах. Він виграв крупний турнір, що проходив у Мілані, завоював перемогу в більш дрібних турнірах, вигравав.

Гаррі Каспаров і Анатолій Карпов

Талановитий гросмейстер Карпов Анатолій перемагав практично всіх суперників. Однак, він був далеко не єдиним унікальним шахістом. Одного разу перед ним виявився грізний суперник, юний шахіст Гаррі Каспаров. За їх протистоянням стежили всі шанувальники шахів, це було одне з найграндіозніших подій за всю історію шахів.

Жодна пара шахістів не проводила стільки матчів для того, щоб виявити чемпіона. Наприклад, той самий Ботвинник тричі зустрічався зі Значеннєвим, щоб визначити чемпіона. Каспарову і Карпову для цього знадобилося цілих п'ять матчів!

Карпов, будучи впевненим у собі чемпіоном, був упевнений у власній перемозі, та й сам поєдинок не віщував іншого результату при рахунку 5: 0 на його користь. Але незважаючи на остаточний рахунок 5: 3, перемогу Карпову не віддали, а матч був перерваний. Результатом серії матчів стала втрата титулу чемпіона Карповим, яким тепер став Гаррі Каспаров.

Втративши титул, Карпов все ж продовжував здобувати шахові перемоги і далі, перемігши на турнірі в Лінаресі, де грав проти кращих шахістів свого часу. У 2002 році Карпов і Каспаров знову сіли за шахівницю і тепер уже перемога дісталася Анатолію Євгеновичу. Карпов ставав чемпіоном світу ще три рази.

манера гри

Стиль гри Карпова можна назвати універсальним. Анатолій Євгенович - відмінний продуманий тактик, підготовлений до будь-яких ситуацій шахіст. Особливою манерою його гри є техніка, при якій він реалізує досягнуте в процесі гри перевага. Причому тактика ця відточена настільки, що коли в подібній ситуації знаходиться інший шахіст, він тут же, побачивши власну перевагу, впадає в атаку.

Виграшна тактика Карпова полягає не в гострій атаці, через яку його суперники часто не те що не завойовують перемоги, а ще й залишаються переможеними. Тобто Анатолій Карпов грає на цьому відчутті переваги над ним суперника і його відчутті швидкої перемоги, тоді як сам обдумано, неспішно і спокійно реалізує свою перевагу, не даючи противнику помітити настання і не залишаючи йому шансів на перемогу.

Анатолій Карпов психологічно стійкий, тому може грати, не звертаючи уваги на все, що не має відношення до даного конкретного моменту в грі або партії. І якщо до найменших деталей Карпов уважний, то часто загальна стратегія гри йде з поля його зору. Таким чином, більш притаманна йому манера - це діяти прямо тут і зараз. Виходячи з цього, їм часто застосовується погіршення власної позиції, яка в результаті стає причиною його поразки.

Стиль Анатолія Карпова був вироблений їм ще в молоді роки, коли він часто використовував прийом накопичення дрібних переваг перед суперником. Зазвичай це була риса вже зрілих, сформованих шахістів. З плином часу ця риса ігрової тактики Карпова розвинулася і досягла небувалих висот.

Анатолій Карпов за свою кар'єру часто давав інтерв'ю і коли у нього питали причину тієї чи іншої тактики гри, він часто говорив, що робив все інтуїтивно. Головна особливість його стилю - це націленість на кінцевий результат і в його досягненні він не бачить ніяких перешкод.

Анатолій Карпов про Карякін

Участь в шоу

Миша Осипов і Анатолій Карпов побували в гостях у Максима Галкіна на Першому каналі, де брали участь у дитячому шоу талантів «Краще за всіх!». Там він зустрівся з трирічним хлопчиком, який в такому юному віці вже має другий юнацький розряд з шахів. Однак, в ході партії трирічний Міша не зміг обіграти Анатолія Карпова, якому на той момент було 65 років. Юний шахіст дуже засмутився, коли йому двічі довелося відмовитися від результату внічию з чемпіоном світу. А потім і зовсім розплакався, програвши за часом.

Відео з уривком виступу Михайла Осипова і Анатолія Карпова можна легко знайти в інтернеті. Вони залишилися задоволені спілкуванням один з одним. Сам же Михайло Осипов в свої три роки хоч і не здатний висловити все шахові терміни, але легко їх вирішує і виконує. За особистим зізнанням Карпова, хлопчик його перший такий юний суперник.

Політична та громадська діяльність

Свого часу Карпов Анатолій Євгенович, біографія якого сповнена подій і цікавих знайомств, дуже вдало став частиною політичної системи Радянського Союзу, ставши справжнім прапором і гордістю країни. Він встиг побувати Головою організаційного комітету, Президентом Всеросійських змагань «Біла Тура» і в багатьох інших високих посадах.

За часів союзу він був найбільш шанованим спортсменом, причому успішно поєднуючи шахову кар'єру з політикою. Був депутатом Верховної Ради Радянського Союзу, очолив і донині знаходиться на чільному посту Фонду миру, миротворчої організації, до складу якої входять 17 країн. Крім того, він є Послом доброї волі дитячого фонду при Організації Об'єднаних Націй. На даний момент Анатолій Карпов депутат Держдуми РФ шостого скликання, очолює екологічний рух «Зелена Росія». Противники шахіста в політиці, особливо антисеміти, часто говорять, що Анатолій Карпов - єврей, що не відповідає дійсності.

Карпов бере участь в роботі комітету з підприємництва, впровадження та розвитку інновацій, економічної політіке.После того, як розвалився Радянський Союз, Анатолій Карпов зумів використати свої знання та навички не тільки в політичній кар'єрі, а й в бізнесі. Входить в Союз журналістів РФ, є автором безлічі книг, підручників і збірок з шахів, серед яких книга «Вчіться шахів». Багато з них часто переводилися на інші мови.

Цікаві факти з життя Анатолія Карпова

Майбутній шаховий король навчався, як відомо, в Ленінградській Державному Університеті. Тематикою його дипломної роботи була проблема вільного часу. Академік Леонід Абалкін, рецензував диплом Карпова, дорікнув його в тому, що в он мало уваги приділив шахів.

Одного разу доктор медичних наук Віктор Малкін запропонував зробити молодому Карпову енцефалограму мозку. Анатолій Євгенович завжди був дуже обережним, тому спочатку відмовився. А причиною відмови став страх того, що результати процедури зможуть дати відповідь на те, яким чином йде хід його думок. А значить, що побачив її зможе зрозуміти, як його обіграти. Малкін запевнив, що це неможливо і шахіст погодився. Але все ж попросив, щоб його енцефалограму ніколи нікому не показували.

Анатолій Карпов - шанувальник більярду, в який він грав і з Єльциним і з Горбачовим. У 1989 році він навіть знявся у фільмі «Цугцванг», режисером якого був Матьє Кар'єр. Зіграв він, звичайно, роль шахіста. Дев'ять разів отримував Шаховий Оскар.

Першим автомобілем Карпова став блакитний Мерседес-350. На всю Москву було три таких автомобіля: у Леоніда Ілліча Брежнєва і у Володимира Висоцького, у якого машина була зеленого кольору. Так що можна було здалеку дізнатися, хто їде. До того ж, при зупинці службовцями ДАІ, Анатолій Карпов пред'являв посвідчення, в якому значилося «Без права перевірки».

Шанувальникам шахів відомо захоплення Карповим філателістікой. Змагатися з ним в колекціонуванні марок СРСР і Росії просто неможливо. А ось чемпіоном серед філателістів він вважається не у нас, а в Бельгії. На початку свого захоплення філателістікой він зміг зібрати практично всі класичні та колекційні марки Бельгії, починаючи з дев'ятнадцятого століття. Марки цієї країни виробили на Карпова таке сильне враження, що він вирішив будь-що про будь-яку ціну зібрати все, що коли-небудь випускалися. Колекції марок Карпова навіть виставляються в музеях пошти.

цитати шахіста

"Головне - боротьба, виховання свого характеру, а успіхи обов'язково прийдуть, якщо постійно працювати над шахами і по-справжньому їх любити."

"Шахи - колосальний витрата енергії. Я не бачу нічого дивного в тому, що шахісти-чоловіки сильніше. Вони краще виносять перевантаження. "

"Шахи вчать правильно оцінювати свої сили, аналізувати, логічно мислити, не кажучи вже про те, що шахи розвивають пам'ять."

"Я ніколи не робив з помилок трагедію, тим більше - не намагався звинувачувати в своїх помилках інших. Готовність платити за все, що зробив - і добре, і погане, - я завжди вважав чи не найважливішим показником стану душі. "

Відео про життя видатного шахіста

Карпов Анатолій Євгенович народився 23 травня 1951 р Златоусті Челябінської області, в сім'ї потомствених робітників.

Батько - Карпов Євген Степанович (1918-1979 рр.), Був інженером машинобудівного заводу.

Мати - Карпова Ніна Григорівна (1920 року народження), працювала економістом на тому ж заводі.

Дружина - Буланова Наталія Володимирівна (1964 року народження).

Син - Карпов Анатолій Анатолійович (1979 року народження).

Дочка - Карпова Софія Анатоліївна (1999 року народження).

Багаторазовий чемпіон світу, заслужений майстер спорту СРСР, міжнародний гросмейстер, президент Міжнародний асоціації фондів світу.

Анатолій Карпов почав грати в шахи з 6 років і вже в 11 років виконав норму кандидата в майстри спорту, ставши віце - чемпіоном Челябінської області серед дорослих.

1965 р батько А. Карпова був призначений головним інженером тульського заводу «Штамп», і сім'я переїхала в Тулу.

1966 р Анатолій отримав звання майстра спорту СРСР.

1968 року з золотою медаллю закінчив математичний клас тульської школи № 20 і вступив на механіко-математичний факультет МГУ.

1969 року він стає чемпіоном світу серед юнаків та в тому ж році переводиться на економічний факультет Ленінградського державного університету, який закінчив у 1978р.

Ще будучи студентом, 1970 р Анатолій Карпов стає чемпіоном Росії, отримує звання гросмейстера.

1978 р березень Анатолій Карпов працював молодшим науковим співробітником НДІ комплексних соціальних досліджень ЛДУ.

1980 р обіймав посади молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника кафедри політекономії гуманітарних факультетів МДУ імені М.В. Ломоносова.

1973 року він починає боротьбу за світову першість, яка триває без перерви чверть століття. Початок цій боротьбі поклав міжзональний турнір і потім Претендентський матчі з гросмейстерами Л. Полугаевского, екс-чемпіоном світу Б.Спасскім і В. Корчним. Загальний результат тих зустрічей; 20 перемог, 3 поразки, 37 нічиїх і право зустрітися в матчі з одинадцятим чемпіоном світу американцем Р.Фішера. Однак, останній відмовився підкоритися правилам ФІДЕ, і з'явитися на матч.

1975 р 3 квітня Президентом ФІДЕ М. Ейве Анатолій Карпов був оголошений дванадцятим чемпіоном світу. А. Е. Карпов двічі переміг В. Корчного із загальним рахунком 12: 7 (1978, 1981) в матчах на першість світу.

З 1984 р Карпов вступив в тривалу боротьбу з молодим талановитим співвітчизником Гаррі Каспаровим. Перший матч (1984-1985 рр.) Закінчився з рахунком + 5-3 \u003d 40. Боротьба суперників тривала протягом десятиліття в п'яти драматичних матчах, до яких була прикута увага любителів шахів і світової громадськості. Гаррі Каспаров виграв три матчі, один закінчився внічию. Рахунок результативних партій в п'яти матчах Карпов - Каспаров - 19:21.
За період 1974 року і далі 1987-1992 рр., А. Карпов зіграв дев'ять претендентских матчів, з яких у восьми переміг, програвши один в 1992 р англійцю Н.Шорту і втративши можливість вшосте зустрітися з Г. Каспаровим. Матч між Анатолієм Карповим і фіналістом змагань претендентом голландським гросмейстером Я.Тімманом, що закінчився переконливою перемогою Карпова (+6, - 2, \u003d 13). Через три роки А. Карпов зустрівся ще в одному матчі на першість світу з переможцем відбіркових змагань американським гросмейстером Г. Камський і підтвердив своє звання чемпіона світу (рахунок партій: + 6, - 3, \u003d 19). Боротьба за першість світу в 1998 р гросмейстером з Індії В. Анандом завершилася в додаткових партіях на користь А. Карпова: + 2 - 0 (шість партій основного: + 2 - 2 \u003d 2). Матч проводився в музеї олімпійського спорту в Лозанні (Швейцарія). Ведучи довголітню боротьбу за особисту першість світу, Карпов одночасно активно і успішно виступав у багатьох інших офіційних особистих і командних чемпіонатах і першостях, національних і міжнародних турнірах, досяг і в них рекордних, в порівнянні з усіма найсильнішими шахістами світу, результатів.

Найважливіші досягнення в шахах:

А.Е. Карпов є заслуженим майстром спорту СРСР і міжнародним гросмейстером.

16 кратний чемпіон світу (8 разів особисто, 8 разів у складі команди) 1975, 1978, 1981, 1984, 1988, 1993, 1996, 1998 рр. (+ Зі швидких шахів)

8 кратний чемпіон Європи (1988, 1996) (особисті + командні)

11 років визнавався кращим шахістом року в світі

Володар 11 шахових "Оскарів"

Переможець особистих чемпіонатів СРСР (1976, 1983 і 1988)

Чемпіон РРФСР (1970)

Чемпіон світу серед студентів (1971 і 1972)

Чемпіон світу серед юніорів (1969)

Чемпіон Європи серед юнаків (1967 - 1968)

Переміг в 167 турнірах і матчах (починаючи з завоювання їм звання майстра спорту).

У складі команд він завоював звання: чемпіон всесвітніх студентських олімпіад (1971 р, 1972 г.);

чемпіон всесвітніх олімпіад (1972, 1974, 1980, 1982, 1986, 1988 рр.);

чемпіон Європи (1973, 1977, 1980, 1983 рр.);

чемпіон світу (1985, 1989 рр.);

переможець матчу збірна СРСР - збірна світу (1984 г.);

переможець матч - турніру збірних команд СРСР (1981 р);

переможець спартакіади народів СРСР (1982 г.);

переможець Кубка європейських клубних команд (1986 г.).

Анатолій Карпов є переможцем 167 шахових турнірів вищої категорії (за рейтингом ФІДЕ).

Відзначимо деякі з них: Москва 1971, 1981, Гастінгс 1971 - 1972, Сан-Антоніо 1972, Мілан 1975, Тілбург 1977, 1979, 1980, 1983, 1985, 1986, 1993, Бугойно 1978, 1986, Монреаль 1979, Амстердам 1980, 1985 , Лінарес 1981, 1994 Турин 1982, Лондон 1984, Рейк'явік 1991 року, Білль 1992, 1996, Дос-Ермандос 1993, 1995, Гронінген 1995 року, Відень 1996. Всього А.Є. Карпов зіграв понад 2000 партій і має найкращий (рекордний) результат серед раніше грали і нині граючих чемпіонів світу. Міжнародної асоціації шахової преси 11 разів визнавався кращим шахістом року і нагороджувався призами «Оскар».

Більше 50 зіграних ним партій визнані кращими партіями року або кращими, красивими партіями змагань.

Багаторазово внесений до Книги Рекордів Гіннеса.

А.Е. Карпов - член Спілки журналістів України, Є автором 59 (з них 56 на шахову тематику) книг, збірників і підручників, виданих і перекладених багатьма мовами світу. А.Е. Карпов був головним редактором Енциклопедичного шахового словника (1990 р).

Шахове творчості Анатолія Карпова - об'єкт дослідження численних авторів в Росії та інших країнах, які присвятили йому свої монографії. Автор численних журнальних і газетних статей на суспільно-політичні, економічні та соціальні теми. А.Е. Карпов вносить великий вклад в розвиток, організацію і популяризацію шахового масового руху в Росії, країнах ближнього і далекого зарубіжжя. За його безпосередньої участі були відкриті і відкриваються шахові клуби, в шкільну програму вводяться шахи. Вперше шахи включені в програму Всесвітніх юнацьких ігор - Москва - 98. Він є співголовою комісії «Шахи і освіта» Російської шахової федерації. Почесний член шахової Федерації Австрії, Почесний член шахової Федерації США.

Почесний член шахової Федерації Швейцарії, Почесний член шахової Федерації Німеччині А.Е. Карпов є:

Співголовою координаційної ради з розвитку дитячих шахів при Міністерстві освіти і науки РФ;

Головою оргкомітету і Президент Всеросійських змагань «Біла тура;

Співголовою Ради піклувальників Іванівській міжнародної школи-інтернату;

Головою Ради - президентом Міжрегіонального громадського фонду «Михайло Ботвинник»;

Віце-президентом Міжнародної федерації по російським шахів;

Президентом оргкомітету Всесвітніх дитячих шахових Олімпіад;

Головою Ради шахової школи «Діти Чорнобиля»;

Головою оргкомітету Міжнародного фестивалю «Шахи в школах».
А.Е. Карпов понад 30 років є відомим в країні і в світі громадським діячем, він обирався членом ЦК ВЛКСМ, Народним депутатом СРСР (1989-1991 рр.).

З 2004 р член Президентської Ради з культури;

З 2006 р є зам. Голови комісії з екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища Громадської Палати при Президентові РФ;

З 2007 р член громадської Ради при Міністерстві оборони РФ;

З 2007 р Президент Російського екологічного Фонду «ТЕХЕКО».

Світова популярність і особистий авторитет А.Є. Карпова серед державних діячів і громадськості багатьох країн допомагають залучити до співпраці з Міжнародної асоціації фондів світу партнерів з Австралії, Західної та Східної Європи, США та інших країн. Він неодноразово виступав і виступає з ініціативами з проблем миротворчості, благодійності і гуманітарного співробітництва на міжнародних конференціях, форумах, з'їздах, в рамках ООН (програми Чорнобиль, екологічна безпека - Бразилія -93), на Конгресі АНК по ПАР, ЮНЕСКО (проект Великий Шовковий шлях ).

У зв'язку з 50-річчям ООН Анатолій Карпов передав Генеральному секретарю Б.Б. Галі на вічне зберігання в музей ООН зведений том Книги Пам'яті полеглих в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. За його активної та безпосередньої участі проводилися зустрічі представників громадськості Азербайджану і Вірменії з проблеми Нагірного Карабаху, Грузино-Абхазького конфлікту, звільнені перші полонені солдати з Афганістану, створені будинки миру і дружби в найбільших містах Росії.

З 1982 року - голова Правління Радянського Фонду миру, а після його реорганізації в 1992 році - Президент Міжнародної асоціації фондів світу, що об'єднує фонди світу країн СНД і Балтії і ряд громадських організацій інших країн. Міжнародна асоціація фондів світу (МАФМ) під керівництвом А.Е.Карпова отримала високе міжнародне визнання: статус асоційованого члена департаменту ООН, Почесне звання ООН «Посланець миру».

10 квітня 1998 року Анатолія Євгеновичу присвоєно Почесне звання Посол Дитячого фонду ООН (UNISEF) по Росії, країнам СНД і Східної Європи.

З 1989 р, Голова Опікунської ради Міжнародної неурядовими-жавної гуманітарної організації «Чорнобиль - Допомога»;

З 1999 р член правління Загальноросійського опікунської ради кримінальної виконавчої системи (ГУВП Мін'юсту РФ);

З 1999 р консультант комітету з культури Державної Думи РФ;

З 2001 Президент Міжнародної організації «За ядерне роззброєння» (Швейцарія);

З 2001 р Голова наглядової ради фонду Реріхів;

З 2003 р Голова координаційної ради Російського екологічного фонду ТЕХЕКО (з 2007 року - Президент).

Рішенням Урядової комісії з видачі дозволів на використання найменувань "Росія", "Російська Федерація" № П6-4 від 24 квітня 1998 року Фонду дозволено використовувати найменування "Російський". Участь Фонду у виконанні Федеральної цільової програми "Знищення запасів хімічної зброї в Російській Федерації", передбачає реалізацію запропонованих, вперше в світовій практиці, екологічно безпечних, комплексних технологічних схем поглибленої переробки і детоксикації люїзиту в первинні форми (особливо чистий миш'як N6-N7), придатний для виробництва продукції цивільного призначення.

З 2004 р на громадських засадах - радник з громадських зв'язків Голови Ради Федерації РФ С.М. Миронова;

З 2005 р Голова Міжнародного Європейського комітету з нагород і премій;

З 2007 р Член Громадської ради при Міністерстві оборони РФ;

Голова опікунської ради Благодійного фонду Святителя Миколи Чудотворця;

Член президії Всеросійської громадської організації «Ліга здоров'я нації»;

Був Головою Ради опікунів міжнародної благодійної програми «Нові імена»;

Член Московського інтелектуального ділового клуб;

Почесний президент з питань благодійності Наукової Асоціації інвалідів Чорнобиля;

Член Ради піклувальників МГУ імені М.В.Ломоносова З ініціативи А.Є. Карпова в ряді регіонів Росії на кошти Асоціації фондів світу для ветеранів та інвалідів війни побудовані госпіталі та відділення. Обладнані центри охорони матері і дитини, щорічно проводяться оздоровчі заходи для багатьох дітей з районів екологічних лих, надається допомога Іванівській міжнародній школі - інтернату, іншим дитячим навчальним та медичним закладам. На кошти Фонду створено електронний банк даних втрат радянський народ в роки Великої Вітчизняної війни. В ході робіт над створенням над створенням банку даних було опрацьовано понад 24 мільйонів архівних справ. Були виділені кошти на відновлення духовних центрів Росії - «Оптина Пустинь», Донський монастир, Валаам і ін.

А.Е. Карпов зі своїх особистих коштів надає допомогу: Будинку дитини, які постраждали від Чорнобильської аварії, обдарованим молодим музикантам програми «Нові імена» (в минулому). 14-й рік поспіль виділяються персональні стипендії молодим шахістам.

За видатні досягнення в розвитку російських і світових шахів, громадську діяльність А.Е. Карпов нагороджений:
- 1978 р Трудового Червоного Прапора;
- 1981 р Орденом Леніна;
- 2001 г. «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня;
- 1996 р Почесною Грамотою Державної Думи ФС РФ № 1;
- 1996 р Особиста подяка Президента РФ Єльцина Б.Н .;
- 2000 р 2002 рр. Особисті подяки Президента РФ В.В.Путіна;
- 2001 р Олімпійський орден 2002 «За заслуги» III ступеня (Україна);
- 2006 г. «За заслуги» II ступеня (Україна);
- 2004 році «За виняткові досягнення в спорті» (Республіка Куба);
- 2004 р Орденом 5 травня I ступеня (Аргентина), Командор Ордена Незалежності, Великою золотою медаллю Парижа, Почесними медалями Гавра, Ля Рошелі, Канн, Бельфора, Ліона (Франція);
- 1996 р Святого благовірного Князя Данила Московського II ступеня 2001 р Сергія Радонезького II ступеня;
- 1997 г. медаллю імені К.Е. Ціолковського Федерації космонавтики РФ;
- 1991 р і 2001 р медалями «За зміцнення кримінально - виконавчої системи РФ» II і I ступеня; - 1997 г., нагрудним знаком 1-го ступеня МВС РФ.

А.Е. Карпов почесний професор:
Тисяча дев'ятсот дев'яносто сім г.Чувашского державного університету;
2000 р почесний доктор Російського державного соціального університету;
2001 р Московського державного університету (МДУ);
2001 г. Санкт-Петербурзького державного університету;
2003 г. «Бетамі коледжу» штату Канзас (США.); Академік, професор Міжнародної академії інформатизації, академік Академії безпеки, законності і правопорядку, академік Міжнародної академії інтеграції науки і бізнесу.

Іменем Карпова названі вулиці в містах Валенсія і Лас-Пальмас (Іспанія).
А.Е. Карпов почесний громадянин міст:
- 1979 р Златоуста;
- 1979 р Орська;
- 1997 г. Тули;
- 1979 р Серби (Україна, Одеська обл.);
- 1994 р Молодечно (Білорусь);
- 2003 г. Челябінської області;
- 1992 р Почесний Американець (США);
- 2005 р Вальєво (Сербія і Чорногорія, Живе і працює в Москві).

2004 - Член Президентської Ради з культури;

2006 - ЗаместітельПредседателя комісії з екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища Громадської Палати;

2007 - Президент Російського екологічного Фонду «ТЕХЕКО»;

2007 - Член громадської ради при Міністерстві оборони РФ;

1982 - 2009 - Голова правління Радянського Фонду Миру (нині - Міжнародна Асоціація Фондів Миру).

Анатолій Карпов народився 23 травня 1951 року в робочому уральському місті Златоусті. Предки Карпова і з боку батька Євгена Степановича, і з боку матері Ніни Григорівни належали до найстаріших династій златоустовских робітників. Батьки і познайомилися на машинобудівному заводі.

До моменту появи в сім'ї Толі старшої дочки Ларисі було п'ять років. Будинок Карпових знаходився в центрі Златоуста, на вулиці Леніна. Вони жили на четвертому поверсі в п'ятикімнатній квартирі. Як було прийнято в той час, скільки кімнат - стільки і сімей. Коли одна з сусідок з'їхала з квартири, Карповим дозволили зайняти ще одну кімнату. Комунальний побут назавжди зробив Анатолія Карпова терпимим до будь-яких житлових незручностей.

У ранньому дитинстві Толя мріяв стати льотчиком. Він смішно перекручував слова і обіцяв покатати на літаку всіх своїх близьких родичів.

Уже з найперших шахових партій юний Карпов отримав від батька уроки шляхетності. Євген Степанович не доводив гру до мату, а раз по раз розставляв фігури заново і по ходу гри намагався пояснити синові прості істини. Гра на результат почалася лише тоді, коли хлопчик засвоїв сенс гри і навчився передбачати такі ходи. Перші поразки часом викликали у Толі сльози, і в таких випадках батько ласкаво утішав його. Але одного разу батько пригрозив: "Ще раз заревешь - ніколи більше не сяду з тобою грати". Загроза здалася страшніше виконання, і це були останні шахові сльози в колі сім'ї Карпових.

Про уроки шляхетності, отриманих в дитинстві від батька, Карпов не забував ніколи. У численних сеансах одночасної гри він щосили намагався не виграти у самого маленького або самого слабкого суперника.

У шість років Толя вийшов на шахову орбіту свого двору. Дворовим настільним іграм в нашій країні завжди був притаманний особливий дух демократії. Дочекайся своєї черги і грай. Програв - звільни місце наступного в черзі. Вік гравця не мав ніякого значення. Першим дворовим суперником Толі виявився Саша Колишкін, що пізніше став його другом. Він навчався в одному класі з його сестрою Ларисою і був на п'ять років старше. Щоб Толя краще міг бачити шахівницю, на лавку поставили дерев'яний ящик. Перший млинець вийшов грудкою - Карпов програв, хоча мав усі шанси на виграш. Старші товариші хвалили і втішали Толю, а у нього на очах насильно виступили сльози. Та тільки-но почалася нова партія, Толя витер сльози і запитав: "Хто останній?"

У шаховий клуб, що розташовувався у Палаці спорту Металургійного заводу, першокласника Карпова привели товариші по двору. Це було єдине місце в місті, де займалися шахами. Керував заняттями в клубі второразряднік Олексій Іванович Пак. Для того, щоб стати учасником кваліфікаційного турніру, семирічний Карпов мав успішно зіграти з сімдесятирічним морковіни. Перше випробування Толя пройшов вдало, а потім з першої ж спроби виконав норматив 3-го розряду. До десяти років юний Карпов вже встиг стати перворазрядником і чемпіоном Челябінської області серед школярів.

Кращі дня

Мені пощастило: коли мені було сім років або трохи раніше, в великі шахи з блиском входив Михайло Таль та, як мені пам'ятається, це ім'я все знали, всі вболівали за Таля - молода зірка! - і шахи захопили дуже багатьох. В ті роки і у нас, в Златоусті, був справжній шаховий бум. У нас у дворі майже всі хлопці вміли грати в шахи. У якийсь момент шахи витіснили всі інші ігри, і, влаштувавшись на ганку, ми цілими днями грали в шахи.

А вперше виточені з дерева фігурки я побачив будинки - мій батько дуже любив шахи. Батьки часто згадують, як жадібно, коли мені не було ще чотирьох років, я спостерігав за партіями між батьком і його друзями. Але з правилами гри, незважаючи на мої гарячі прохання, мене познайомили не відразу. Здається, що не менше року я домагався права сісти за шахову дошку. Пам'ятаю, як я страшенно турбувався, програючи партію. А батько казав, що без програшів не буде і виграшів, і що, якщо я так буду засмучуватися, то він не буде зі мною грати! Але минув певний час, і я став чинити батькові запеклий опір, а іноді навіть вигравати у нього.

Коли я пішов в перший клас, хлопці з нашого двору, які були старші за мене, але з якими я грав на рівних, умовили моїх батьків дозволити відвести мене до Палацу спорту металлургі- чеського заводу, де була шахова кімната і де регулярно проводилися турніри. А в Палаці спорту хлопці умовили керівника гуртка, щоб я був відразу включений в турнір на виконання третього розряду, оскільки у кожного з них вже був четвертий розряд, а я, мовляв, не поступаюся ім. І дійсно, з першої спроби я виконав третій розряд. І інші шахові рубежі, включаючи гросмейстерський (я став гросмейстером в 1970 році, в дев'ятнадцять років), я подолав також з першої спроби - ось тільки другий розряд, як не дивно, дався насилу. Тут мій основний суперник у дворі, Колишкін Саша, мене обійшов. Колишкін був старший за мене років на п'ять, але ми з ним приблизно однаково просувалися по шаховій сходах. Однак другий розряд я виконав, здається, тільки з третьої спроби, а Колишкін - з першої. До першого розряду ми дісталися знову ж одночасно, але потім Колишкін від шахів відійшов.

Не подумайте, що в ту пору я займався шахами серйозно. Лише в п'ятнадцять років, коли я ви- повнив звання майстра, я зрозумів, що шахи, якщо хочеш в них прогресувати, вимагають великих знань і більшої самовіддачі. До цього часу на мої шахові погляди вже серйозно вплинув Михайло Мойсейович Ботвинник. У 1964 році Ботвинник відкрив в Москві свою заочну шахову шко- лу, і я, як і інші, які подають надії школярі, приїжджав до Ботвиннику на канікули. Ботвинник переглядав наші партії, ми разом аналізували дебютні схеми, кращі партії, зіграні гросмейстерами в цей період. Підхід Ботвинника до шахів і, звичайно, його безпосередні зауваження з приводу мого абсолютно бездарного знання дебютів - все це вражало мене. Я став читати різні шахові книги, бо до знайомства з Ботвинником єдиною такою книгою (я прочитав її, правда, від кірки до кірки) була книга вибраних партій Капабланки.

Одним словом, саме Ботвинник змінив моє ставлення до шахів, але ще не настільки, щоб я став займатися ними дуже серйозно. Навіть не знаючи теорії, я міг грати на рівних зі своїми тодішніми супротивниками, сподіваючись лише на свою інтуїцію і здатності. Що робити? Молодим шахістам властива зайва самовпевненість. Але коли в п'ятнадцять років я став майстром і, нарешті, всерйоз вирішив присвятити себе шахів (до цього я навіть не замислювався, ким хочу бути: навчався в математичній школі, всі дисципліни давалися легко ...), ось тут мене дійсно приперло. Я зрозумів, що багато в чому створюю собі труднощі тільки тому, що не знаю шахової абетки ".

У 1963 році 12-річний Карпов став наймолодшим в країні кандидатом в майстри спорту і вже виграв чемпіонат Златоуста серед дорослих. Не дивно, що в тому ж році він опинився серед самого першого набору в школу Михайла Ботвинника, організовану в Підмосков'ї спортивним товариством "Труд". На сесіях школи юний Карпов великого враження на Ботвинника не справив. Даючи йому оцінку в розмові зі своїм помічником Юрковим, екс-чемпіон світу сказав: "Хлопчик поняття не має про шахи". У сеансі одночасної гри, що проходив на одній із сесій, Ботвинник позіхнув Карпову ферзя. Хлопчик звернувся до асистента, щоб той запропонував сеансеру взяти хід назад. Метр відмовився, і тоді Толя навмисне припустився у відповідь перегляд, який призвів партію до нічиєї.

Лише від своїх нових шахових товаришів по школі Карпов дізнався, що Ботвинник - це справжнє прізвище Ботвинника. Він був переконаний, що Ботвинник, Таль і Корчной - це псевдоніми, за якими великі шахісти приховують свої справжні імена.

Від нових товаришів по школі Ботвинника Толя отримав добродушне прізвисько - Карпик. Всі хлопці були старші за нього на кілька років і оточували зворушливою турботою. Вільний час на сесіях проводили за грою в бліц навиліт. Кожен день кількість зіграних партій обчислювалася тризначними цифрами. Як правило, після півночі наступали зоряні години Карпова - за рахунок своєю феноменальною витривалості він починав перемагати всіх підряд. На третій і останній сесії результати бліц стали занадто передбачуваними. Хлопці вирішили урізноманітнити бліц картами - грою один на один в підкидного дурня. Змагання проводилися як офіційні турніри з кваліфікаційними нормативами. Всі почали в ранзі новачків. До кінця сесії Карпов і Юра Балашов встигли стати кандидатами в майстри, ще четверо хлопців - першорозрядниками, один - второразрядніком.

У 1965 році, після закінчення семирічки - школи №3 міста Златоуста, Карпову видали диплом, який свідчить, що його ім'я вноситься в шкільну літопис. Анатолій отримував похвальні грамоти за кожен рік навчання, перемагав на численних олімпіадах. Вчителям було шкода розлучатися з таким учнем. Але в тому ж році сім'я Карпових переїхала в Тулу, де Євген Степанович став головним інженером заводу "Штамп".

1965-1969 ТУЛА

У 1966 році молодий Карпов отримав майстерне звання. У тому ж році Анатолій вперше виїхав за кордон на міжнародний турнір до Чехословаччини і виграв перший приз - 200 рублів. Мамі він купив чоботи, собі - портативні шахи за 26 крон (три рубля по тих грошей). Ці шахи довго служили Карпову талісманом, були з ним завжди, в кожній поїздці на турнір, поки він їх не втратив на початку 90-х років. У 1968 році в житті Карпова сталася ціла низка подій, які зумовили його стрімкий злет в шахах. Влітку Анатолій закінчив із золотою медаллю математичний клас тульської школи № 20. І вступив на механіко-математичний факультет МГУ. Тоді ж Карпов перейшов з товариства "Труд" в ЦСКА, щоб отримати фінансову самостійність. Його майстерня стипендія становила 100 рублів. Перехід в ЦСКА і зумовив висновок творчої спілки між талановитим шахістом і досвідченим тренером. Карпов вперше познайомився з Семеном Абрамовичем Фурманом ще в 1963 році на сесії школи Ботвинника. Тоді Фурман входив в число помічників Ботвинника під час матчу на першість світу з Петросяном. Чергова партія була відкладена в складній позиції. Ботвинник наполегливо вимагав від помічників шукати перемогу. "Спочатку треба знайти нічию", - заперечував Фурман. Ботвиннику така принциповість не сподобалася, і він "заслав" Фурмана читати лекції молодим шахістам "Праці". Але вже через два дні Ботвинник зажадав його назад. Семен Абрамович мав рацію - відкладену партію врятувати не вдалося.

У Стокгольмі Карпов став чемпіоном світу серед юнаків. Ця юнацька корона не давалася нашим молодим шахістам з 1955 року, коли її завойовував Борис Спаський. Своєю чудовою грою Анатолій завоював симпатії господарів чемпіонату. Коли він застудився, стурбовані вболівальники буквально завалили його ліками. А один з шведів приніс з дому в готель термос з гарячим чаєм. На фініші чемпіонату пробитися до столика, за яким грав Карпов, стало неможливо. Частина уболівальників проявила винахідливість і вилізла на підвіконня, звідки можна було побачити, що відбувається на шахівниці. Їх винахідливість дорого обійшлася організаторам чемпіонату. Прорвало батарею опалення, і довелося викликати ремонтну бригаду. Після юнацького чемпіонату на лекції у Ботвинника запитали: "Чи має Карпов шанси стати чемпіоном світу серед дорослих?" Ботвинник віджартувався: "Талант Карпова значний, але чи вистачить у нього фізичних сил? В історії шахів ще не було чемпіона, який би важив менше п'ятдесяти кілограмів". На це Фурман прореагував з здивувала всіх серйозністю: "А у Толі вже п'ятдесят один кілограм!"

1970-1979 ЛЕНИНГРАД

У 1969 році Анатолій перевівся з мехмату МДУ на економічний факультет ленінградського університету. Одна з основних причин - бажання бути ближче до Фурману, який жив в Ленінграді. У той час Фурман ще тренував Віктора Корчного, який грав в претендентских матчах. Тому, коли Фурман став допомагати і Карпову в підготовці до чемпіонату світу серед юнаків, підопічні одного тренера не могли не зблизитися.

Перша зустріч Карпова з Корчним сталася в будинку відпочинку під Ленінградом, де Корчной відпочивав разом з дружиною Белою. Зазвичай при знайомстві шахісти сідають грати в бліц. Загралися далеко за північ. "Якщо ти хочеш, щоб відвезли додому на машині, в матчі ти повинен перемогти", - шепнув Анатолію на вухо Фурман. Результат матчу зрозумілий, якщо Бела сіла за кермо "Волги" і розвезла Карпова і Фурмана по домівках.

Ядаже втратив один навчальний рік у зв'язку з тим, що грав на юнацькому чемпіонаті світу і повинен був серйозно до нього готуватися. Тоді все було віддано шахів. В общем-то все життя у мене така - циклічна, чи що. Ледве закінчив найважливіші шахові справи - підступили справи університетські. Тільки здав сес- цю, здав другу - знову вже підійшли шахові проблеми. І так я весь час "обертаюся". ... Шахові змагання зазвичай йдуть 20- 30 днів як мінімум. Шахи вимагають щоденної роботи. І тут я повинен сказати про один цікавий казус. Найбільші шахові змагання в більшості своїй проходять під час студентських сесій. Взимку - чемпіонати країни, а влітку, в травні-червні - великі міжнародні змагання ... У результаті мені доводиться сесії "розтягувати": спочатку забігаю вперед, здаю кілька іспитів і за- четов достроково, а потім відстаю. У мене одна сесія тривала з квітня по листопад. У квітні я здав 2 або 3 іспити, потім поїхав і грав при- мірно з середини травня до середини вересня. Дивовижна сесія: з 1 квітня по 1 листопада ... Що стосується повсякденних занять шахами, щоденної норми, чи що, то тут дуже важко лімітувати себе: якщо є настрій, то я можу займатися шахами цілий день. Але це стосується творчої роботи. Саме така "чиста" робота, робота шахового мислителя, вимагає певного настрою. Але в шахах багато і чорнової роботи, хоча в основному вважається, що вона вже виконана, що вона йде сама собою ".

У 1970 році Карпов переміг в чемпіонаті Росії в Куйбишеві (нині - Самара) і завоював право грати в чемпіонаті СРСР. Після закінчення чемпіонату Анатолія попросили дати сеанс одночасної гри для місцевих шахістів. Одним з учасників сеансу був хлопчик. Юний хитрун при переході партії в ендшпіль вкрав відразу три темпу. Коли Карпов спробував присоромити хлопчика, той почав доводити, що сеансер помиляється. Довелося попросити його маму затриматися разом з сином до закінчення партій на інших дошках. Карпов довів обман, відновивши по пам'яті всі ходи. Згадати їх було непросто, але цього вимагали міркування виховного характеру і престиж Карпова.

У 1970 році Анатолій вперше брав участь в сильному міжнародному турнірі в Каракасі (Венесуела) і з ходу виконав гросмейстерську норму. Між заключними партіями турніру його учасники давали сеанси одночасної гри. По ходу сеансу Карпов підійшов до столика, зробив хід і раптом буквально звалився. Добре, що хтось встиг підставити стілець. Виявилося, що новоспечений гросмейстер перегрівся біля басейну і отримав сонячний удар. Незважаючи на те, що Карпов відчував себе погано, він вважав себе не має права відмовитися від гри.

Друга половина 1971 роки як ніколи була насичена для Карпова відповідальними шаховими змаганнями. Ледь закінчився марафонський чемпіонат країни в Ленінграді, як йому треба було стартувати в Меморіалі Альохіна в Москві.

На жеребкуванні Карпов довго не міг відкрутити голову сувенірної матрьошці, в якій ховався його порядковий номер. Це дало привід якомусь жартівнику з глядачів вигукнути: "Силоньок замало ... Як же він витримає такий турнір!"

Анатолій витримав. Разом з Леонідом Штейном він розділив перше місце в найсильнішому за складом турнірі того часу, випередивши чинного чемпіона світу Спаського і трьох екс-чемпіонів світу - Смислова, Таля і Петросяна.

Коли ще один екс-чемпіон світу Ботвинник дізнався, що Карпов став одним з переможців супертурніру, він вигукнув: "Запам'ятайте сьогоднішній день - 18 січень 1971 року. Зійшла нова шахова зірка першої величини!"

"18-річний студент Ленінградського університету А. Карпов, безсумнівно, шахіст з майбутнім. Він завжди тверезо оцінює свої сили, виступає в змаганнях тільки тоді, коли відчуває себе добре і знає, що зіграє успішно. Карпов - талановитий шахіст, із зібраним, вольовим характером. "

М. Ботвинник, 1970

Швидкість моєї гри пояснюється аж ніяк не тим, як думають деякі, що мені все ясно. Просто не хочу сидіти в цейтноті. Поки таке траплялося зі мною 2-3 рази в житті, і я зрозумів, що часом слід обмежитися просто хорошим ходом, і не шукати найкращий, ніж потім відчувати "творче незадоволення" від поразки ".

"Сначалa треба навчитися не програвати, а виграші прийдуть. Але я на нічию рідко згоден заздалегідь".

У 1972 році Карпов дебютував у складі збірної СРСР на Всесвітній шаховій олімпіаді в Скоп'є (Югославія). Він показав кращий результат на першій запасний дошці (13 очок з 15) і істотно допоміг команді виграти Олімпіаду. Після її закінчення Таль сказав: "У Скоп'є я зрозумів, що Карпов дійсно здатний на вищі досягнення".

В кінці того ж року в Сан-Антоніо (США) відбулися змагання з колоритною назвою - "Турнір смажених курчат". Спонсор турніру - техаський мільйонер Чорча - розбагатів на продажу смажених курчат. У турнірі не грав новоспечений чемпіон світу американець Роберт Фішер. "Ми вирішили не запрошувати Боббі, оскільки була небезпека, що він зажадає в якості гонорару вся справа пана Чорча", - пожартував американський майстер Колтановскій. Фішер відвідав турнір в якості глядача. Через його приходу початок останнього туру було відкладено на 15 хвилин. Чемпіон світу з'явився разом з президентом ФІДЕ Максом Ейве, піднявся на сцену і привітався за руку з кожним учасником турніру. Такою була перша зустріч Фішера і Карпова, який, до речі, і вийшов переможцем "Турніру смажених курчат".

У 1973 році Карпов зробив перший крок до звання чемпіона світу, розділивши на Міжзональний турнірі в Ленінграді перше місце з Корчним. Незважаючи на те, що до шахової корони залишалося всього лише чотири кроки, Анатолій сказав: "Це не мій цикл".

Однією з найважливіших в турнірі для Карпова стала партія з Талем. Партія була відкладена у важкій для нього позиції. В аналізах з Фурманом знайти нічию ніяк не вдавалося. Анатолій заснув тривожним сном. І уві сні був знайдений етюдний хід, що веде до спасіння. Правда, при дограванні Таль діяв не кращим чином, і нічия була досягнута набагато простіше. Після цієї партії американець Цукерман, який перебував в дружбі з Фішером, вигукнув: "Якщо Карпов рятує такі позиції, то перемогти його взагалі неможливо!"

Студенти вузів завжди були зобов'язані проходити військові збори. Не було зроблено виключення і для Карпова, який до цього часу вже був знаменитим шахістом.

Військову кафедру Анатолій закінчив при Ленінградському університеті і став офіцером-артилеристом. Одне з яскравих спогадів про військовій кафедрі - серйозне вивчення гаубиці 1938 року випуску, яка залишалася на озброєнні армії і в 70-і роки.

Відразу два міністра оборони хотіли зробити Карпова в полковники. Спочатку Гречко після перемоги в Багіо. А на початку 80-х Устинов запропонував Карпову: "Чому б вам не перейти із запасу на військову службу? Дамо хорошу армійську посаду, відповідну полковницькими звання". "Навіщо мені полковник? Я і так в шахах - генерал", - сказав Карпов.

Михайло Таль одного разу сказав, що я сповідую за дошкою шаховий реалізм. Ймовірно, екс-чемпіон світу прав. Ризикована гра в стилі шахових мушкетерів подобається любителям гострих відчуттів, але мені вона не до душі: реалізм дійсно приваблює мене сильніше. Найбільше я ціную в шахах струнку послідовність плану, засновану на глибокій оцінці позиції ".

Влітку 1973 року радянські гросмейстери Анатолії Карпов і Михайло Таль були в числі почесних гостей Всесвітнього фестивалю молоді і студентів. Прийнявши капітуляцію останнього з учасників сеансу одночасної гри на 50 дошках, який він давав гостям фестивалю, Карпов побачив, що до нього наближається літня худорлява жінка з акуратно зачесаним сивим волоссям і записником у руці.

Я уважно спостерігала за вашою грою і записала кілька партій, які здалися мені особливо цікавими, - сказала вона на досить чистою російською мовою.

По-моєму, у вас непогані шанси з часом перемогти мого сина ...

Дякую вам за увагу і добрі слова, - ввічливо, хоча й трохи здивовано відповів Карпов. - Мабуть, ваш син буде грати в завтрашньому сеансі? Сподіваюся, що зможу виділити його серед інших учасників, і постараюся виправдати ваш прогноз ...

В цей час погляд Карпова впав на стоїть поруч Таля. І ленінградець з подивом побачив, що його супутник кусає губи від стримуваного сміху.

Але врахуйте: мій син дуже сильний шахіст, - продовжувала жінка.

Що ж, тим цікавіше буде з ним зустрітися за дошкою ...

Боюся, що ви все-таки не зовсім мене розумієте. Справа в тому, що я мати чемпіона світу з шахів Боббі Фішера ...

Тепер настала черга Карпова розсміятися. Однак він досить швидко прийшов до тями і, принісши вибачення матері чемпіона, сказав:

Я не вважаю себе вправі взяти свої слова назад і повторюю, що постараюся виправдати ваш прогноз. Не думаю, однак, що зумію завоювати право зустрітися з вашим сином уже в 1975 році. Свої надії я більше пов'язую з наступним циклом ...

У 1974 році першим суперником Карпова в претендентському матчі став Лев Полугаевского. Здобувши важку перемогу в четвертій партії, Анатолій повів в рахунку. Але вже в наступній партії він потрапив в програне положення. Усвідомивши, що втрачати йому нічого, Карпов заспокоївся. І з самовпевненим виглядом почав ходити по сцені, мугикаючи собі під ніс мотив пісеньки зі словами: "Все, як дим, розтануло ..." Незворушність суперника справила на Полугаевского настільки сильне враження, що він примудрився зіграти внічию.

На церемонії відкриття наступного матчу зі Спаським Карпов сидів в президії блідий і пониклий. Лише найближчі знали, що він нездужає - температура підскочила до 39 градусів. Непосвячені пояснювали його стан хвилюванням перед зустріччю з грізним суперником. На другий день Анатолій був змушений взяти тайм-аут. Але, так до кінця і не видужавши, першу партію матчу він програв. На шляху додому Фурман не забув нагадати своєму підопічному, що Фішер теж програв Спаському першу партію, але це не завадило йому виграти матч цілком. І дійсно, в результаті для Карпова все склалося "а-ля Фішер".

"Мені дуже подобається Карпов. Перш за все тим, як він щільно грає. Він дає зміст, діє з напругою, у нього є закінченість. Бувають яскраві зірки, але мерехтливі, а він - рівного світла ..."

Б. Спаський, 1974

"Карпов грає все сильніше і сильніше. У його творчості саме дивне - простота, ясність і філігранне стратегічне майстерність. Про Карпова кажуть, що він - сучасний Капабланка. Мабуть, правильно кажуть. Але цього мало. Карпов - сучасний Капабланка, цілеспрямований, наполегливий і вольовий. "

А. Суєтін, 1974

На шляху до шахової вершині Карпов і Корчной пліч-о-пліч пройшли стартовий відрізок - міжзональний турнір. І разом вийшли на фінішну пряму - фінальний матч претендентів.

Ще до початку цього циклу розіграшу першості світу завдяки Фурману Карпов і Корчной стали досить близькими приятелями. І навіть провели спільну шахову підготовку. Одного разу їх спільні знайомі влаштували вечірку. Хтось запропонував всім присутнім загадати прізвища учасників фінального матчу претендентів. На своєму листочку Карпов записав: Спаський-Петросян. Коли визначилися фіналісти, до Анатолія прийшов приятель, що забрав записки на зберігання. Тільки в одній з них значився правильний прогноз: Корчной-Карпов. Пророком виявився сам Корчной.

Поки Карпов дотискати Спаського в останній партії матчу, Корчной обійшов всіх спільних знайомих в прес-центрі і в залі для глядачів. Всім говорилося одна і та ж фраза: "Тепер вам доведеться вибирати, з ким - зі мною чи Карповим - ви будете надалі підтримувати відносини". Холодна війна Корчной не допомогла. Фінальний матч претендентів у Москві виграв Карпов і отримав право на матч з Фішером.

"Спочатку я не дуже-то вірив, що зможу виграти змагання претендентів. Не думав про те, кому конкретно програю, але вважав, що на якомусь етапі досвіду все ж не вистачить. Реально ж повірив в зустріч з Фішером, коли дізнався, що грати в фіналі мені належить з Корчним. Якби мова йшла про турнір, я ні на хвилину не сумнівався б, що Корчной є конкурентом номер один ".

"Про Анатолія Карпова останнім часом багато пишуть, і все справедливо сходяться на тому, що, не дивлячись на свій вік, він дуже раціональний, не по роках розважливий і не належить до числа захоплюються натур. Він вміє стримувати емоції, вміє розслабитися після кожної партії і зберегти сили для наступної. "

В. Смислов, 1974

Американо-радянське шахове протистояння весь світ чекав з нетерпінням. Через свого представника Фішер зажадав від ФІДЕ внесення змін до регламенту матчу. Майже всі його вимоги конгрес ФІДЕ задовольнив, але до встановленого терміну Фішер так і не підтвердив готовність сісти за шахову дошку. Карпов тоді зробив усе можливе, щоб врятувати матч, навіть послав Фішеру телеграму з пропозицією зустрітися особисто і обговорити регламент матчу. Але відповіді на телеграму не було. 3 квітня 1975 року в Москві президент ФІДЕ Макс Ейве увінчав Анатолія Карпова лавровим вінком і проголосив 12-м в історії шахів чемпіоном світу. Цикл розіграшу першості світу виявився "Карповським".

Першу поїздку в якості чемпіона світу Карпов зробив в рідній Златоуст. Він перерізав стрічку біля входу в щойно відкритий шаховий клуб. У сеансі одночасної гри Анатолій взяв реванш у всіх, кому хоч раз програв в дитинстві. Лише одна партія в тому сеансі закінчилася внічию - з другом дитинства Сашком Колишкін.

"Карпов - шахіст дивовижною сили. Він грає в так звані правильні шахи, так, як диктує і рекомендує позиція."

М. Таль, 1975

Карпов завжди вважав величезною втратою для історії шахів свій незіграний матч з Фішером: "Я не знаю нікого іншого в історії шахів, кому б наша гра була так зобов'язана. До нього популярність шахів була вельми обмеженою - Фішер зробив їх всесвітньої грою. Він зумів підняти популярність шахів на настільки неймовірну висоту, що ось уже другий десяток років ми витрачаємо накопичений їм капітал (іноді і прирощується після втрат), але все ж ні нашому поколінню шахістів, ні наступним не варто забувати, що ми живемо на дивіденди, які забезпечив нам Роберт Джеймс Фішер ".

У 1975 році стараннями Петросяна в СРСР почалося цькування Корчного і він став "невиїзним" за межі країни. Карпов допоміг раніше приятелю позбутися пресингу з боку Петросяна. І навіть дав йому поручительство на виїзд для участі в міжнародному турнірі, який ніхто не хотів підписувати. Корчной запросив політичного притулку і не повернувся в СРСР під час другої поїздки, коли поручительство Карпова вже не діяло. 25 липня 1976 року рівно 10 ранку за місцевим часом Корчной увійшов до поліцейської дільниці Амстердама. Саме в цей момент - рівно о сьомій годині вечора на іншому кінці землі - Карпов увійшов в номер до Фішеру. Зустріч організував майбутній президент ФІДЕ філіппінець Флоренсіо Кампоманес.

Зустріч шахових чемпіонів в Токіо зберігалася в найсуворішій таємниці. Карпов зник на цілу добу. Посол СРСР дуже нервував: "Що я скажу Брежнєву і ЦК партії?" До пошуків Карпова підключилися спецслужби Японії. Переговори Карпова і Фішера про матч спочатку розвивалися успішно. Під час трьох зустрічей в Токіо, іспанської Кордобі і Вашингтоні сторонами були обговорені і прийняті всі умови матчу, включаючи рекордний призовий фонд в п'ять мільйонів доларів. Єдиною перешкодою стала назва. Фішер наполягав на назві "Матч на першість світу серед професіоналів". Карпова це влаштувати не могло, оскільки відповідно до ідеології того часу всі спортсмени в СРСР були любителями. Кампоманес запропонував сформулювати назву матчу пізніше. Фішер почав було ставити свій підпис під договором, але раптом сказав, що не може підписувати частинами.

У 1977 році Карпов грав на турнірі в Лас-Пальмасі. У вихідний день організатори просили його зробити перший удар по м'ячу у футбольному матчі на першість Іспанії між командами Лас-Пальмаса і Саламанки. Процес активно знімали фоторепортери. Карпов цілком професійно направив м'яч в об'єктив націленої на нього фотокамери.

Граючи в найбільших шахових турнірах, Карпов ніколи не забував про свою колекцію марок. Перед заключною партією в Лас-Пальмасі Анатолій попросив Фурмана проставити на конвертах спецпогашення турніру. У партії чемпіон світу прорахувався в дебюті і поставив під загрозу своє перше місце в турнірі. "Де ж йому пам'ятати варіанти, якщо він в голові тримає цілі марочні каталоги, хай їм грець!" - в серцях нарікав Фурман. - "Ось і сьогодні перед партією займався своєю філателією, зовсім голову собі задурів".

Зустріти в кінці сімдесятих на московських вулицях іномарку було практично неможливо. Якщо ж закордонне диво все-таки зі свистом пролітав по столиці, то бачили його в більшості випадків могли з упевненістю стверджувати, що зустріли знаменитість. І це не дивно. Наприклад, 350-й "Мерседес" в Москві мали тільки троє: Брежнєв, Висоцький і Карпов.

Виграв я відкритий чемпіонат Німеччини з шахів 77-го року. А в результаті отримав "Мерседес-350". Це була досить рідкісна модель. Eе, по-моєму, невиправдано швидко зняли з виробництва. Десь через півроку з початку випуску. Машину спеціально для мене замовляла федерація. Мені прислали до Москви каталоги. Я їх вивчав. Навіть спеціально їздив на південь Німеччини, в місто, де налагоджено виробництво "Мерседесів". Там були різні кольори, навіть (не знаю, як правильно назвати) якісь іскристі. Але я посовето- вався, і мені сказали, що з таким кольором машина матиме вигляд до першої подряпини, що відновлювати такі кольори дуже складно. І я вибрав простіше - блакитний. В результаті вийшло чудове поєднання. Так як обшивку салону зробили темно-синьою. Я думаю, що це одна з найбільш вдалих моїх машин ".

Між Тілбург і Бугойно цілих п'ять місяців - перерва, якого в моїй турнірній практиці не було ось уже п'ять років, починаючи з 1973 року. Перерва цей потрібен мені, щоб перепочити (все-таки багато зіграно), щоб озирнутися назад і щоб уважніше подивитися нарешті вперед - проходив фінальний матч претендентів, і пора було вивчати партії майбутнього супротивника.

У 1978 році не стало Фурмана. Всього три місяці по тому Карпову треба було захищати звання чемпіона світу.

Анатолій Карпов: "Щось померло в мені самому, якась частина душі оніміла, омертвіла назавжди в той день, коли з мого життя пішов Сема, мій улюблений вірний друг, мій другий батько - Семен Абрамович Фурман".

Матч на першість світу в Багіо став найскандальнішим в історії шахів. Подробиці лютою психологічної війни добре відомі. Нервова обстановка навколо матчу пояснювалася ідеологічної підгрунтям: радянському чемпіону протистояв "відщепенець", як тоді називали в СРСР Корчного. Безнадійно програючи, Корчной зумів виграти три партії поспіль і зрівняти рахунок - 5: 5. Але вирішальний шосте очко, а з ним і перемогу в матчі здобув Карпов. Через багато років Михайло Таль, який тренував Карпова, пожартував: "У Багіо ми дуже боялися, що, якщо Корчной виграє матч, вдома нас усіх фізично знищать".

Після перемоги над Корчним в 1978 році Карпов багато мотався по країні з шаховими виступами. Часто доводилося їздити на потягах, особливо між Москвою і Ленінградом. Ці поїздки, за словами Карпова, перевантажили його нервову систему, і з тих пір в поїздах він погано спить.

Але немає лиха без добра. На початку 90-х безсоння врятувала Карпова і його приятеля Бориса від пограбування. Вони їхали з Москви до Пітера в вагоні СВ на "Стріли". Побоюючись застуди, Карпов ліг головою до дверей. Борис щосили хропів, а Карпов лише злегка дрімав. О пів на шосту ранку клацнув замок, і двері тихо відчинилися. На порозі виникла постать. "Ось ще явище Христа народу", - сказав Карпов і підняв голову. Злодій здивувався і, зробивши вигляд, що помилився купе, акуратно закрив двері. Вранці з'ясувалося, що всі пасажири вагона, в основному іноземці, були пограбовані.

c 1980 МОСКВА

"Захоплююсь майстерністю кращих шахістів світу, серед яких росіяни займають по праву лідируюче положення. А ваш молодий Карпов невтомний і талановитий, надзвичайно вольовий і симпатичний хлопець."

А. Делон, французький актор

"З спортсменів мене вражає Анатолій Карпов. Це - дивно. Ще раз переконуєшся в невичерпності таланту людського, в силу людського розуму, інтелекту."

М. Боярський, артист театру і кіно

У 1981 році перемога в другому матчі за шахову корону, що проходив в Мерано, Карпову далася досить легко. Найбільше враження від матчу залишила красива долина з озерами, недалеко від якої знаходиться Мерано. "Ймовірно, це найкрасивіші місця в Італії", - вважає Карпов.

Під час матчу в Мерано в одному західнонімецькому тижневику з'явився репортаж, в якому повідомлялося, що особистий кухар Карпова щодня приїжджає в готель, виганяє з кухні весь персонал, сам готує їжу і на срібному блюді подає її чемпіону світу.

Щоб домогтися чогось у житті, потрібно бути вимогливість ним до самого себе, постійно тренувати себе. У спорті бездіяльність обертається втратою, втрата - відставанням, а відставання - автоматичним вибуванням з гри ".

Епоха великого шахового протистояння Каспаров-Карпов налічує п'ять матчів на першість світу.

Перший матч залишився незавершеним.

У 1985 році в Москві з рахунком 13:11 виграв Каспаров і став 13-м в історії шахів чемпіоном світу.

У 1986 році в матч-реванш, що проходив в Лондоні і Ленінграді, перемога знову опинилася на боці Каспарова - 12,5: 11,5.

У 1987 році в Севільї (Іспанія) перед заключною партією матчу Карпов вигравав з перевагою в одне очко. Але Каспаров зумів виграти і зрівняти рахунок - 12:12, що дозволило йому зберегти звання чемпіона світу.

У 1990 році в поєдинку, що проходив в Нью-Йорку і Ліоні, перемогу знову святкував Каспаров - 12,5: 11,5.

У 1984-85 роках в Москві Карпов зіграв з Гаррі Каспаровим матч на першість світу, який виявився найдовшим в історії шахів. Після п'яти місяців боротьби матч був перерваний без оголошення переможця за рахунку 5: 3 на користь Анатолія. На догравання 27-й партії Карпов їхав в страшна ожеледь, до того ж запізнювався до початку. Попереду йшла машина супроводу. На Ленінградському проспекті колона відірвалася від всіх машин, які їхали в тому ж напрямку. Між станціями метро "Динамо" і "Бігова", де дорога робить різкий поворот, автомобіль занесло на зустрічну смугу. Пощастило, що дорога була порожня - машини стояли на червоному сигналі світлофора. Машина Карпова зробила три оберти навколо себе і вперлася в тротуарна бордюр. Повз проносився зустрічний потік машин, водії здивовано повертали голови. Постояли хвилину, перевели дух. "Живий?" - запитав Карпов водія. "Начебто так", - відповів той. "Ну, поїхали". Відкладену партію Карпов виграв і повів в рахунку 5: 0.

"Карпов - це епоха в шахах. Десять років він на вершині. Він підняв спортивну значущість шахів на новий щабель і зробив дуже багато для популяризації гри. Заслуги Карпова переоцінити дуже важко. Це перший гравець чемпіон, який зумів пробудити інтерес до шахів в усьому світі . "

Г. Каспаров, 1984

"Кожен чемпіон світу - це епоха в шахах. Так і Анатолій Карпов. Він довів, що по праву вважається кращим шахістом 70-80-х років. Що б не трапилося, він уже зайняв місце в шаховій історії."

Г. Каспаров, 1987

У 1985 році результат другого матчу між Карповим і Каспаровим вирішувалося в заключній 24-й партії. Як тільки черга ходу переходила до Карпову, у південних уболівальників Каспарова починався кашель. У залі імені Чайковського піднімався неймовірний гул. Закликати до порядку експансивних уболівальників не було ніякої можливості. Хіба мало, застудилися люди.

У 1986 році під час Всесвітньої шахової олімпіади в Дубаї (Арабські емірати) відносини між Карповим і Каспаровим помітно потеплішали. Об'єднаними зусиллями вони змогли переломити хід невдало складалася для збірної СРСР Олімпіади і привести команду до першого місця. Після закінчення змагань Каспаров відправив Карпову олімпійський конверт під №1 з філателістичних спецпогашенням, а Карпов Каспарову - конверт під №2.

Якби я не мав можливості перемикатися на інші види діяльності, ніколи не зміг би так довго зберегти себе в шахах. Після прикрих невдач в поєдинках з Каспаровим подібні перемикання, можливо, навіть допомогли мені вижити - настільки тоді я був розчарований в житті ".

У 1987 році Карпов отримав право на черговий поєдинок з Каспаровим, перемігши Андрія Соколова в фінальному матчі претендентів в Лінаресі (Іспанія).

Анатолій Карпов: "Ми займали в готелі" Анібал "два просторих номера. Двері в номери були в протилежних кінцях коридору. За образу життя я -" сова ": пізно лягаю - пізно встаю. А тут щодня о восьмій годині ранку хтось за стінкою починав голосно грати на гітарі і абсолютно не давав мені спати. одного разу після партії ми з Соколовим провели легкий аналіз позиції. і в ході розмови почали скаржитися один одному на нахабних сусідів. на відміну від мене Андрій - "жайворонок", і його жахливо дратувало , що за стінкою ходять і ходять ночами. Ну а я йому розповів про ранкову гітару. Виявилося, що наші номери межували між собою спальнями, і на час матчу ми уклали "мирний" договір - не заважати один одному спати ".

Звичайно, нічийний результат - в результаті це не програш. Однак забути про це в кінці кінців необхідно. Тому що вже тепер (і не завтра - зараз!) Треба думати з любов'ю до благородних шахів, як здійснити спортивну підготовку протягом трьох років, щоб потім знову отримати можливість боротися за звання чемпіона світу ".

Мені шахи дуже допомагали в моїй суспільного життя. І не тільки мені, але і Фонду Миру, тому що завдяки шахам вдавалося знаходити нові контакти і взаємовигідне співробітництво. Шахів я зобов'язаний усім в житті, і тому не кину їх, поки у мене є сили "." ... Людині властиво завжди радіти, коли він досягає бажаної мети. А якщо перемога дістається в найгострішій боротьбі, то вона особливо цінна і красива. В принципі, це відноситься до успіху в будь-якому змаганні. Але чемпіонський титул, отриманий в класичних шахах, я ставлю, безумовно, вище, ніж завойований в грі в будь-які інші, наприклад, швидкі ".

У 1989 році один з етапів Кубка світу проходив в Шеллефтео (Швеція). Після закінчення турніру знайомий швед запропонував Карпову піти в ліс збирати чорницю. Скучивши за заняття, нагадував часи дитинства, Карпов із задоволенням погодився. Ягід зібрали дуже багато. З кошиками зібраної чорниці Карпов з'явився прямо на закриття турніру та пригощав усіх без винятку суперників. Включаючи і Каспарова, з яким Карпов розділив перше місце.

"У шахах між майстрами, особливо між чемпіонами світу, часто складаються хибні відносини". "... Я завжди вважав, що спорт взагалі, а особливо шахи, повинен стояти поза політикою".

"Факти говорять, що останній матч Каспаров-Карпов був договірним. Я маю намір написати книгу і довести це. Я хочу заявити через пресу тисячам людей, що всі матчі між цими суперниками були договірними." Р. Фішер, 1992

"У шаховому світі все знаходяться між двох головних полюсів і тяжіють то до одного з них, то до іншого. В якийсь момент Каспаров почав зближатися з Кампоманесом, і, хоча я сам перебуваю в дипломатичних відносинах з ним, як з явищем, з яким нічого не можна зробити, тут мене потягнуло до Карпову. Тому що я помітив, що Карпов дуже змінився в кращу сторону. "

В. Корчной, 1994

"У житті завжди важливі мотивація, мета. А я був уже чемпіоном світу ... Мені на відміну від тих, хто ще не піднімався на вершину, все важче знаходити стимули. І тим не менше я готовий почати все спочатку". "... Рейтинг шахістів в матчевих зустрічах ніякої ролі не грає. Тут на першому місці не просто майстерність, а й досвід, нерви, витривалість".

"У Міжнародній асоціації фондів світу нам вдалося прийти до єдності без розборок, як сталося" на верхніх поверхах "колишнього СРСР. Те, що відбувається в країні, не може залишати байдужим кожної нормальної людини. Я думаю, люди нарешті стали прозрівати: з ями можемо вилізти тільки спільно. Захід же, в кращому випадку, допоможе лише піднятися з колін. І то тільки тому, що прекрасно зрозумів, чим може загрожувати всьому світу експеримент в колишньому Союзі ".

У 1993 році Гаррі Каспаров і претендент на звання чемпіона англієць Найджел Шорт оголосили про вихід з ФІДЕ і провели матч на першість світу під егідою щойно створеної професійної шахової асоціації (ПША). ФІДЕ була змушена дискваліфікувати відмовників і організувала поєдинок за шахову корону між Анатолієм Карповим і голландцем Яном Тімманом. Карпов виграв і знову став чемпіоном світу під егідою ФІДЕ.

У 1994 році на неофіційному турнірному чемпіонаті світу в Лінаресі зібрався весь цвіт світових шахів, включаючи двох чемпіонів світу за різними версіями - Карпова і Каспарова. У шахової корони Карпова діамантів виявилося більше. Анатолій показав в супертурнірі видатний результат - 11 очок з 13 і далеко відірвався від найближчих переслідувачів. Анатолій Карпов: "Перемога в Лінаресі для мене - і честь, і самоствердження в якості чемпіона світу, і доказ колишньої сили".

У 1994 році ще за кілька днів до початку супертурніру в Лінаресі участь Анатолія Карпова було під питанням. Каменем спотикання в переговорах в переговорах між господарем турніру сеньйором Луїсом рентером і Карповим стала процедура зустрічі в мадридському аеропорту. У колишні роки прямо до трапу літака подавався офіційний лімузин алькальда Лінареса, що призначався для дуже важливої \u200b\u200bперсони - чемпіона світу з шахів. До початку нинішнього турніру чемпіонів виявилося відразу двоє. І Анатолій Карпов справедливо зажадав до своєї особи такого ж уваги, як і до особи Гаррі Каспарова. Зрештою організатори турніру повністю зрівняли в правах обох чемпіонів.

В яких країнах і містах не давав сеанси одночасної гри Анатолій Карпов. Навіть в тюрмах, де серед його суперників були і справжні вбивці.

На початку 90-х в літаку, що летить на Мальту, Карпов познайомився з одним зі своїх давніх уболівальників. Нова їхня зустріч відбулася кілька років тому під час сеансу одночасної гри в тюрмі, де той досиджував термін за економічні злочини.

"Я вдячний долі, що вона звела мене з такими геніальними людьми, як Гаррі Каспаров і Анатолій Карпов. Для Гаррі Кимовича шахи - лише одна з граней його багатогранного таланту. Він проявив себе в шахах, а міг би і в чому завгодно іншому. Анатолій Євгенович - унікальне явище, можна сказати, вже людина-легенда в шахах. "

К. Ілюмжинов, 1995

У 1996 році в Елісті Карпов переміг в матчі за шахову корону молодого Гату Камського - американця, в кінці 80-х став неповерненцем в СРСР. У Калмикії Гата грав не тільки в шахи, але і підшукував собі наречену разом з батьком Рустамом. За відбір претенденток відповідав Рустем: "Мій план такий - знаходимо розумну, домашню дівчинку з гарної родини, років 13-14. Укладаємо з її батьками контракт, відвозимо з собою в США, де вона разом з Гатою буде вчитися в університеті". На жаль для Гати Камського, погнавшись за двома зайцями, він так жодного і не спіймав. Чи не виграв шахову корону і не знайшов собі наречену.

Під час грандіозних гулянь в калмицьких степах після закінчення матчу Анатолію подарували жеребця на ім'я Перемога. "Чому Карпову подарували породистого жеребця, а нам - тільки верблюда? Навіщо він нам в Америці потрібен?" - допитувався Рустам, обходячи кабінети керівників Калмикії.

"Існують різні підходи до підготовки до важливих матчів. Я принаймні за місяць до початку матчу припиняю участь в змаганнях. Але можливий і інший підхід:" розігрітися "в сильному турнірі і включитися в матч, вже як би продовжуючи колишнє змагання. Оскільки Камський молодий і повний сил, то він, мабуть, вважав такий підхід прийнятним для себе ".

Уже третій десяток пішов з тих пір, як почав грати матчі на першість світу. І я дуже радий, що як і раніше можу успішно боротися і вигравати. Минулий матч, може, взагалі став одним з найбільш бойових в історії шахів ".

"... Я дуже задоволений, що здогадався взяти з собою в Елісту марочну колекцію. І суть навіть не в тому, що, розбираючи її, я отримував внутрішнє заспокоєння. Без неї мені важко було б проводити час. Дозвілля у мене якийсь був? прогулянки на свіжому повітрі та трохи фізичних навантажень. І все. А так справ завжди було повно. Кожен день, зазвичай перед сном, по кілька годин за марками проводив ".

Поведінка Ананда і всієї його команди по ходу матчу різко змінилося. Від досить доброзичливого на початку до різко агресивного в кінці, чого зовсім вже важко було очікувати від його тендітної дружини. Ананд в общем-то людина привітний і, схоже, виявився не в своїй тарілці, йому самому все це було неприємно. Але тим не менше після закінчення матчу він вперше в історії матчів за шахову корону не поздоровив суперника з переможним здобуттям титулу чемпіона світу ".

У 1999 році в Лозанні проходив фінальний матч на першість світу під егідою ФІДЕ. В останній з основних партій індієць Вішванатан Ананд зумів виграти і зрівняти рахунок - 3: 3. Психологічний удар був дуже чутливий, і Карпов провів безсонну ніч. Вже на наступний день суперникам стояли дві партії в швидкі шахи, в яких індійський гросмейстер вважався непереможним. На ранок друзям вдалося відірвати Карпова від шахових аналізів. Разом з дружиною Наталією друзі умовили Анатолія здійснити пішу прогулянку і погодувати птахів на Женевському озері. За півгодини птахам згодували чотири батона білого хліба. Емоційне розвантаження виявилася настільки висока, що Карпов виграв у перенервував суперника обидві партії. І захистив звання чемпіона світу.

Впродовж останнього десятиріччя ХХ століття увійде в історію шахів як один з найдраматичніших періодів. У світовому шаховому русі стався розкол. Десятиліттями встановлювався порядок був порушений. З'явилося відразу два чемпіона світу за різними версіями. У різний час і Каспаров, і Карпов сприяли висуненню нового президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова. Прийшовши до влади в ФІДЕ, Ілюмжинов зробив справжню революцію в шахах, замінивши класичну матчеву систему розіграшу першості світу на щорічний одноразовий турнір за олімпійською системою. У нинішньому, 2001-му році 12-й, 13-й і 14-й чемпіони світу звернулися з відкритим листом до світової шахової громадськості. Анатолій Карпов, Гаррі Каспаров і Володимир Крамник об'єднали свої позиції і виступили єдиним фронтом проти політики ФІДЕ і її президента Кірсана Ілюмжинова. Є щось символічне в тому, що три шахових "К", три кота за східним календарем (що народилися з інтервалом в 12 років - в 1951, 1963 і 1975 роках відповідно) нарешті зуміли знайти спільну мову на самому початку нового століття і нового тисячоліття .

У технічному напрямі думка гідна обговорення. Спроба створити народний автомобіль. Сучасна технічна політика по авто така, що вітчизняний автопром на жаль вмирає. Усі пропоновані в майбутньому автомобілі розраховані на власників середнього і високого достатку. А що робити більшості російських громадян на селі і в місті, які не втратили зв'язок із землею? Для них техніки немає.
Народний автомобіль, як мені бачиться повинен об'єднати функції трактора і автомобіля. Чи не заважатиме в потоці автомашин по швидкості руху. Один техогляд і один податок. А машини дві в одній. Крім цього міг би використовуватися для міжрядної обробки ґрунту, володіти Всюдихідна, переналагоджувані для їзди по снігу, воді, міг би реабілітувати працездатних інвалідів. Таке універсальне транпортная засіб створити можна.
Вашому автомобілю необхідно забезпечити швидкість руху до 110
км_час. Хотілося б взяти участь у випробуваннях. Познайомитися з технічною характеристикою. Я консерватор за все вітчизняного.
Щиро хотів би, щоб думки народного автомобіля проросли на нашій землі. Про себе. Кандидат технічних наук, 26 років пропрацював на Уральської Науково-Дослідницької Випробувальної станції. Прводіт випробування промислових тракторів. Вік 60 років.
Бажаю успіху. З наступаючим Новим роком! Всіх благ і здоров'я. З повагою до Вас Федір Федорович.

Він справді грає чемпіон
Віталій 22.11.2008 09:33:21

Чудовий шахіст і порядна людина. Нікому не вдавалося виграти у нього з великою перевагою. А він регулярно доводить високу свою майстерність вже четвертий десяток років. Тільки дуже заздрісні люди можуть називати його "майстром закулісних інтриг". І чемпіоном він став не тому, що "був обласканий партією". Адже він в короткий період перед цим виграв у Спаського, Корчного і до смерті налякав Фішера, який так і не з'явився більше на шаховій сцені в офіційних матчах. При цьому він вважав, що до Фішеру потрібно ставиться з співчуттям, а не труїти його всім світом. І до Каспарову до в'язниці він прийшов підтримати. Ніякої злопам'ятності і мстивості, такою характерною для його опонентів. Плюс його книги по теорії шахів. Справжній грає чемпіон по духу! Нових успіхів Вам, Анатолій Євгенович!

СРСР був державою плекання особистості. На зміну йому був поставлений ще в 1985 році лад посередності. Відродження народу-творця можливо в масовості. А. Е. Карпов пройшов земний шлях особистості. Необхідно в небезпеку, що насувається для Росії, використовуючи досвід особистостей рятувати Росію.

]. На одному зі змагань в Челябінську він познайомився з чемпіоном СРСР Віктором Корчним і зіграв з ним одну партію, яка закінчилася нічиєю. У 1963 році, у віці 12 років, він виграв уже дорослий чемпіонат міста і став кандидатом у майстри спорту,. Після цього Карпов отримав можливість в 1964 році поїхати на літні канікули до Москви в нову заочну шахову школу колишнього чемпіона світу Михайла Ботвинника, однак молодий шахіст не справив враження на метра: "Хлопчик поняття не має про шахи", - заявив він, оскільки тоді Карпов практично не знав шахову теорію,,. В тій школі Анатолій Карпов познайомився зі своїм майбутнім тренером Семеном Фурманом.

У 1965 році батько Карпова був призначений головним інженером тульського заводу "Штамп" і переїхав в Тулу разом з сім'єю,. Там Анатолій вступив в математичний клас школи №20,. У 1966 році він отримав звання майстра спорту СРСР і тільки тоді, як зізнається сам, серйозно захопився шахами,. Також в 1966 році Карпов вперше виїхав за кордон на міжнародний турнір до Чехословаччини, на якому виграв свій перший грошовий приз в 200 рублів,,.

У 1968 році Карпов закінчив школу із золотою медаллю, і вступив на механіко-математичний факультет Московського державного університету імені М.В. Ломоносова. У тому ж році він вступив в спортивний клуб ЦСКА, де йому платили майстерню стипендію в 100 рублів - там його почав тренувати Фурман,. У 1969 році Карпов отримав звання майстра спорту міжнародного класу і під керівництвом Фурмана став чемпіоном світу з шахів серед юнаків на змаганнях в Стокгольмі,,,. Це загострило його стосунки з керівництвом МГУ, яке хотіло, щоб Карпов представляв студентський спортивний клуб "Буревісник". Карпов відмовився, і йому пригрозили виключенням з університету і скасували вільне відвідування лекцій. Так, в 1969 році Карпов за допомогою дружини Корчного Белли перевівся на економічний факультет Ленінградського державного університету. У Ленінграді жив Фурман, тому йому простіше було тренувати Карпова. Там шахісту вдалося досягти компромісу з "Буревісником": окуляри за його виступу нараховувалися одночасно ЦСКА і "Буревіснику",,. ЛДУ Карпов закінчив в 1978 році, і з цього року почав працювати молодшим науковим співробітником НДІ комплексних соціальних досліджень ЛДУ, а з 1980 року на кафедрі політекономії гуманітарних факультетів МГУ був спочатку молодшим, а потім старшим науковим співробітником.

У 1970 році Карпов виграв чемпіонат РРФСР з шахів, після міжнародного турніру в Венесуелі він в 19 років став наймолодшим міжнародним гросмейстером у світі,,,,,. У 1971 році Карпов здобув перемогу на турнірі "Меморіал Альохіна", а в 1972 році брав участь у Всесвітній шаховій олімпіаді і в складі збірної СРСР допоміг завоювати їй золоту медаль (згодом збірна разом з Карповим перемагала в 1974, 1980, 1982, 1986 і 1988 роках ),,.

З 1973 року Карпов почав готуватися до боротьби за титул чемпіона світу з шахів. На міжзонального турнірі він і Корчной зайняли 1 і 2 місця, після чого Карпов переміг в претендентских матчах десятого чемпіона світу Бориса Спаського і гросмейстера Льва Полугаевского. У фіналі в 1974 році він переміг Корчного. У тих зустрічах Карпов здобув 20 перемог, зазнав 3 поразки і 37 партій зіграв внічию,,. У 1974 році він був удостоєний звання заслуженого майстра спорту СРСР.

У 1975 році Карпову мав змагатися з чинним чемпіоном світу Робертом "Боббі" Фішером (Robert "Bobby" Fischer), проте той відмовився бути на матч, оскільки хотів, щоб він пройшов на запропонованих ним, більш вигідних умовах. В Міжнародної шахової федерації (Federation Internationale des Echecs, ФІДЕ) правила міняти відмовилися, і чемпіонський титул перейшов Карпову (він став дванадцятим чемпіоном світу з шахів),,. Протягом наступних кількох років Карпов намагався домовитися з Фішером про проведення поєдинку (навіть поза рамками шахової федерації), однак домовитися вони так і не змогли. Переможцю обіцяли приз в кілька мільйонів доларів - матч міг би стати поєдинком двох кращих шахістів світу. На думку Карпова, Фішер відмовився з ним грати тому, що "боявся починати змагання",. У тому ж році Карпов вперше зіграв в шахи з Гаррі Каспаровим, якому тоді було 12 років. Першу партію з майбутнім чемпіоном Карпов виграв.

У 1976 році Карпов вперше переміг на чемпіонаті СРСР і згодом повторив це досягнення в 1983 році і в 1988 році (розділив перше місце з Каспаровим). У 1976 році Карпов допоміг Корчной повернути собі право на виїзд за межі СРСР, якого він позбувся через конфлікт з радянським шаховим керівництвом. У липні того ж року Корчной втік з СРСР і отримав політичний притулок в Швейцарії. Після смерті Фурмана в 1978 році тренували Карпова Ігор Зайцев та Михайло Таль. У тому ж році Карпов з рахунком 6: 5 переміг в матчі на першість світу з Корчним (в радянській пресі його прізвище приховували і називали "претендентом"). Цей матч, за спогадами Таля, був особливо важливий: "У Багіо ми дуже боялися, що, якщо Корчной виграє матч, вдома нас усіх фізично знищать",,,. У 1981 році Карпов знову захистив свій титул в поєдинку з Корчним з рахунком 6: 2,. Ця перемога зняла з Карпова звинувачення в тому, що він був "паперовим чемпіоном",. Після розпаду СРСР преса писала, що матчі Корчного з Карповим були "битвою представників двох систем". У деяких інтерв'ю шахіст заявляв, що багато його опоненти дозволяли собі некоректну поведінку під час гри: за його словами, Корчной під час матчів за титул в 1978 і 1981 роках "будував йому гримаси", і те ж саме робив згодом Каспаров.

Головною подією шахів в 1980-х роках спортивна преса називала боротьбу Карпова і Каспарова за титул чемпіона світу. Всього суперники провели п'ять матчів - більше, ніж будь-яка інша пара шахістів. Перший матч (1984 рік) закінчився з рахунком 5: 3 на користь Карпова і був перерваний через його хвороби без оголошення переможця (за іншими відомостями, на цьому наполіг Гейдар Алієв, який тоді займав пост заступника голови Ради міністрів СРСР і активно підтримував виріс в Азербайджані Каспарова,,).

У 1985 році матч проходив за іншими правилами: якщо раніше переможцем в безстроковому матчі називався той спортсмен, який брав шість перемог, то за новим регламентом проводилося 24 партії, з яких чинному чемпіону для збереження титулу достатньо було зіграти внічию (12:12). Карпов програв Каспарову з рахунком 11:13, при цьому не були зараховані окуляри, отримані ним в торішньому матчі,,,,. Матч-реванш в 1986 році Карпов знову програв. У 1987 році, пройшовши матчі претендентів, Карпов знову зустрівся з Каспаровим. На цей раз зустріч закінчилася нічиєю, а в 1990 році він програв чинному чемпіону (примітно, що на тому матчі Карпов грав під прапором СРСР, а Каспаров - під російським триколором). Тим часом незадовго до смерті Фішер стверджував, що матчі Каспарова і Карпова в 1980-х роках були інсценовані КДБ,.

У 1993 році Каспаров і Найджел Шорт (Nigel Short) оголосили про створення Професіональної шахової асоціації (ПША, PCA) і пішли з ФІДЕ, не бажаючи виплачувати цієї організації відсотки,,,. У тому ж році Карпов обіграв голландця Яна Тімман (Jan Timman) і став чемпіоном світу за версією ФІДЕ. У 1996 році він захистив свій титул в поєдинку з американцем Гатою Камським і в 1998 році - з індійцем Вішванатаном Анандом,,.

У той період Карпов виграв багато престижних турнірів, зокрема в 1994 році на супертурнірі в Лінаресі він випередив зайняв друге місце Каспарова на 2,5 очка,,. У 2002 році на неофіційному матчі з чотирьох партій він обіграв Каспарова з рахунком 2,5: 1,5. У вересні 2009 року шахісти провели спільний матч, який був присвячений 25-річчю їх історичного поєдинку 1984 року. Незважаючи на те, що Каспаров до цього більше п'яти років не грав в шахи, він вийшов переможцем з рахунком 3: 1. Карпов пояснив свою поразку поганим почуттям часу,. Поєдинок було вирішено продовжити в 2010 році.

Відносини з ФІДЕ

У березні 2010 року стало відомо, що шахіст знову вирішив обиратися на пост президента федерації. В кінці травня того ж року вибухнув скандал: 14 мая 18 з 32 членів Російської шахової федерації (РШФ) підтримали кандидатуру Карпова на пост президента ФІДЕ, однак 18 травня голова наглядової ради РШФ, помічник президента РФ Аркадій Дворкович, який виступав за кандидатуру Ілюмжинова, оголосив це рішення незаконним. У відповідь Карпов виступив з відкритим листом, в якому звинуватив Дворковича в рейдерському захопленні РШФ,. Крім того, Карпов різко розкритикував керівництво ФІДЕ, звинувативши його в корупції, після чого Ілюмжинов в червні подав на екс-чемпіона в суд, звинувативши у наклепі. У липні того ж року сам Карпов, кандидатуру якого до цього часу підтримали ряд національних федерацій, звернувся до Міжнародного спортивного арбітражу (CAS) в Лозанні з вимогою визнати нелегітимним висування кандидатури Ілюмжинова від Росії, але 27 вересня позов екс-чемпіона був відхилений,. На виборах президента ФІДЕ, що відбулися 29 вересня 2010 року в Ханти-Мансійську, Карпов зазнав поразки: за нього проголосували 55 делегатів конгресу Генеральної асамблеї ФІДЕ, в той час як Ілюмжинова підтримали 95 делегатів.

Суспільно-політична діяльність і бізнес

Карпову протягом тривалого часу вдавалося поєднувати шахову кар'єру і інші види діяльності. Так, з 1974 року шахіст був членом ЦК ВЛКСМ,, в 1979 році він вступив в КПРС. З 1989 по 1991 рік Карпов був депутатом Верховної ради СРСР,. У 1995 році він невдало балотувався в Державну думу РФ за списками об'єднання "Влада - народу". На виборах до Держдуми в 2007 році шахіст підтримував КПРФ. У 2011 році, напередодні чергових парламентських виборів, Карпов оголосив про свій вступ в Загальноросійський народний фронт (ОНФ), створений прем'єр-міністром Володимиром Путіним.

У 1980-і роки Карпов був головою правління Радянського фонду миру і після його реорганізації в 1992 році очолював Міжнародну асоціацію фондів світу, яка займалася будівництвом госпіталів для ветеранів воєн (до 2009 року),. Також шахіст головував в опікунській раді Міжнародної неурядової гуманітарної організації "Чорнобиль - допомога" (з 1989 року), Європейському комітеті з нагород і премій (з 2001 року), президентом Міжнародної організації "За ядерне роззброєння", в 2005 році очолював Міжнародний комітет з нагород і премій при ООН,.

Шахіст займав пост голови Ради піклувальників Міжнародного центру-музею імені Н.К. Реріха (з 2001 року) і опікунської ради кримінальної виконавчої системи та головою опікунської ради Благодійного фонду Святителя Миколи Чудотворця, входив до президії Всеросійської громадської організації "Ліга здоров'я нації",. Він входить до ради піклувальників Паралімпійських ігор і займає посаду голови оргкомітету Міжнародного фестивалю "Шахи в школах".

Навесні 2004 року з'явилася інформація про те, що Карпов був призначений радником голови Ради Федерації РФ Сергія Миронова на громадських засадах,,.

З 2006 по 2008 рік Карпов був членом Громадської палати Російської Федерації, займав пост заступника голови комісії з екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища,. У числі іншого, працюючи в Громадській палаті, Карпов виступав за заборону на перевезення нафти по Каспійському морю. У пресі повідомлялося, що в якості члена Громадської палати Карпов міг стати "противагою" Каспарову, який створив опозиційний рух "Об'єднаний громадянський фронт". Проте в 2005 році Карпов, що засуджував політичну діяльність Каспарова, підтримав того, коли тринадцятого чемпіона світу затримали на п'ять діб за проведення "Маршу незгодних",,. З 2007 року Карпов займав пост президента Російського екологічного фонду "ТЕХЕКО" і входив до громадської ради при Міністерстві оборони РФ,.

У червні 2011 року Карпов вступив в "Загальноросійський народний фронт", створений за ініціативою тодішнього прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна. 24 вересня того ж року Карпов був включений до регіонального списку кандидатів "Єдиної Росії" в депутати від Тюменської області на предстоявших парламентських виборах. 4 грудня 2011 року він був обраний депутатом Держдуми шостого скликання і став першим заступником голови думського комітету з економічної політики, інноваційного розвитку і підприємництва,.

У липні 2012 року Карпов висловився з приводу резонансної справи трьох учасниць групи "Pussy Riot", відправлених в СІЗО після влаштованого ними в березні 2012 року так званого "панк-молебню" в Храмі Христа Спасителя. Коментуючи для видання "Аргументи тижня" відкритий лист діячів культури в захист ув'язнених дівчат, Карпов заявив, що Pussy Riot "повинні понести відповідальність, а якщо не каються, то нехай сидять" і зазначив, що йому "їх теж шкода, але якщо каяття немає , то їм за скоєне треба відповідати і далі ".

У 1990-ті роки Карпов брав участь в діяльності згодом збанкрутілих банків: з 1989 року по 1991 рік входив до ради директорів Мосбизнесбанка, потім став головою ради директорів Актив-банку. З 1998 по 2006 рік шахіст був головою ради директорів Федерального промислового банку, а з 2004 по 2005 роки - головою ради директорів Арбат-банку (в 2006 і 2005 роках відповідно обидва ці банки були позбавлені ліцензії за відмивання злочинних доходів),,,,. У 2004 році шахіст взяв участь у створенні ВАТ "Мишка-Тула-Москва" - бізнес-проекту по збірці компактних автомобілів "Мишка". Карпов знову став головою ради директорів, однак, незважаючи на перспективність, проект майже не розвивався,,,.

У 1999 році Карпов став засновником газової компанії ТОВ "Петромир",, в тому ж році компанія отримала ліцензію на Ангаро-Ленское газове родовище. Згодом відомості про партнерів шахіст розкривати відмовлявся,; лише в 2009 році став відомий один з співвласник і інвесторів - нафтогазовий підрядник "Стройтрансгаз" (80 відсотків контролювали структури Геннадія Тимченко),. Компанія виявилася в центрі уваги, коли в 2004 році було оголошено, що на Ангаро-Ленський родовищі виявлені запаси газу, зіставні з запасами найбільшого в світі Ковиктинського родовища; в 2006 році були зареєстровані запаси в 1,22 трильйона кубометрів,,. У 2002 році Карпов став засновником компанії "Газпром комплект": за чутками, газовим бізнесом шахіст займався завдяки зв'язкам з менеджерами ВАТ "Газпрому" з команди колишнього голови правління компанії Рема Вяхірєва. Сам Карпов відомості про своє газовому бізнесі коментувати відмовлявся, але заявляв, що відійшов від справ в "Петромир", але у нього є інтерес до нафтогазових активів,,,.

У 2003 році шахіст заснував майстерню "Шахи Карпова", яка займається виготовленням ексклюзивних шахових наборів з бивнів мамонта і цінних порід дерева,,.

У 2009 році вийшла книга "КДБ грає в шахи" гросмейстера Бориса Гулько в співавторстві з Корчним, підполковником КДБ Володимиром Поповим і письменником Юрієм Фельштинським. У ній стверджувалося, що в побудові шахової кар'єри Карпова брали активну участь співробітники КДБ, сам він був завербований і носив агентурну кличку Рауль (в честь кубинського лідера того часу Рауля Кастро),,.

Статистика, досягнення і захоплення

Станом на початок 2010 року шаховий рейтинг Карпова за версією ФІДЕ становив 2619 балів (155 місце серед всіх гравців планети), кращий результат шахіста - 2780 балів в липні 1994 року,. На думку шахових аналітиків, Карпов не вніс істотного вкладу в теорію шахів, проте відрізнявся прекрасними технічними навичками і спокійним стилем гри.

За свою кар'єру Карпов зіграв на офіційних турнірах понад 2500 партій і виграв більше 150 турнірів,. На відміну від деяких відомих шахістів, наприклад Каспарова, Карпов не грав з комп'ютерами і виступав за те, щоб вони не брали участі в турнірах, так як спортсмен потрапляв при цьому в нерівні умови.

Карпов дев'ять разів ставав володарем шахового оскара (нагорода, яка щорічно присуджувалася краще шахісту року журналістами, які пишуть на шахові теми),,. Шахові федерації США і Австрії включили Карпова в список почесних членів. Він став головою ради опікунів Міжнародної благодійної програми "Нові імена" та головою оргкомітету Всеукраїнських змагань "Біла тура".

У своїх інтерв'ю Карпов зізнавався, що його можна було вважати одним з небагатьох радянських мільйонерів, хоча більшу частину свого виграшу він повинен був віддавати в казну СРСР,,. Ходили чутки, що міністри оборони СРСР Андрій Гречко та Дмитро Устинов хотіли привласнити Карпову звання полковника, проте той відмовився, заявивши, що вже є шаховим генералом. В кінці 1970-х років Карпов отримав у подарунок від уряду ФРН автомобіль Mercedes 350, яким тоді в СРСР володіли тільки генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв і актор і музикант Володимир Висоцький.

Іменем шахіста названі 15 шкіл по всьому світу. Він є автором понад 50 книг з шахів, з них "Вчіться шахів" для дітей переведена на 22 мови. У 1990 році під редакцією Карпова був виданий "Енциклопедичний шаховий словник",.

Карпов є володарем почесних професорських звань МГУ (з 2001 року) і чуваської державного університету (з 1997 року). У нього є почесні докторські звання Московського державного соціального університету (2000 рік) і Санкт-Петербурзького державного університету (2001 рік).

Ім'я шахіста неодноразово потрапляло в Книгу рекордів Гіннеса. Так, в 2006 році він встановив рекорд по роздачі автографів, за шість годин підписавши 1 951 копію своєї автобіографії,.

У 1988 році Фонд допомоги дітям ООН (UNISEF, ЮНІСЕФ) в Східній, Центральній Європі і країнах СНД присвоїв шахісту почесний статус посланця миру,,.

Карпов є почесним жителем штату Техас, а також Златоуста, Орська, Тули, Серби (на Україні), Молодечно (в Білорусії), Вальєво (в Сербії),.

У вільний час Карпову подобалося грати в більярд (він грав навіть з Борисом Єльциним і Михайлом Горбачовим),, а також в російські шахи - таврелі і в карти. Спортсмен з дитинства захоплювався філателією, вартість його колекції в 2009 році оцінювалася в 13 мільйонів євро. Основні теми його колекції, яка неодноразово брала участь в філателістичних виставках: Олімпіада, шахи, марки СРСР і Бельгії,,,. Крім цього, у нього є колекція рідкісних шахів і спортивних жетонів,.

родина

Карпов був двічі одружений. Від першого шлюбу з Іриною Куімова у нього є син Анатолій (1979 року народження), а від другого, з Наталею Буланової - дочка Софія (1999 року народження),,,,.

використані матеріали

Олександр Саргін. "Про зазіхання на кореневу моральну систему нації ...". - АН-online, 06.07.2012

ЦВК передала мандати депутатів 149 єдиноросами. - РІА Новини, 15.12.2011

Єдинороси затвердили федеральний список. - Вслух.ру, 24.09.2011

Екс-чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов вступив фронт Путіна. - Газета.Ru, 06.06.2011

Чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов вступив у фронт Путіна. - Газета.ру, 06.06.2011

Кірсан Ілюмжинов переобраний президентом ФІДЕ. - BBC News, Російська служба, 29.09.2010

Олексій Обладунків. Арбітраж не скинув короля. - Коммерсант, 28.09.2010. - № 179 (4479)

Cуд у Лозанні визнав законність висунення Ілюмжинова на пост глави ФІДЕ. - Інтерфакс, 27.09.2010

Карпов вимагає зняття кандидатури Ілюмжинова. - РБК, 12.07.2010

Карпов програє вибори Ілюмжинова, впевнений перший віце-президент ФІДЕ. - РІА Новини, 08.07.2010

"Подав до суду на Карпова за наклеп". - Газета.Ru, 03.06.2010

Євген Бареєв. Бабине літо чемпіонів. - незалежна газета, 27.05.2010